Poems by Олександр Попроцький

All Poems Original Poems Translations

1 2 › »

Скажена Зірка

Чоловік вдягає куртку і в дзеркалі бачить,

Що в нього на шиї зліва, «бланж-засос» маячить.

І ви, мабуть, зрозуміли, що він був не вдома,

І що жінка запитає, де він був по тому.

Підійшовши до паркана, відчинивши хвіртку,

На нього лизать стрибнула їх собака Зірка.

Олександр Попроцький

Бабусина логіка.

У глухим селі бабуся у медпункт прийшла.

Йшла, кульгала, ось нарешті лікаря знайшла.

Каже: "Здравствуйте шановний у мене біда:

Праву ногу підвернула, - вже ж не молода!

От тепер нога розпухла, як іду-болить,

Подивіться, пане лікар, як мені з цим жить?"

Олександр Попроцький

Романтична трилогія. ч.1. «Будинок щастя у Карпатах»

Засніжені старі Карпати,

І знову сипле білий сніг,

Давно вже почало смеркати,

Бо потихеньку на поріг

Ступає зимній тихий вечір,

Десь засвітились ліхтарі

Олександр Попроцький

Кохана моя

Кохана моя,

Для мене ти - сонце,

Що світить яскраво щоразу мені.

Жадана моя,

Заглянь у віконце,

Я скучив за світлом в ці пасмурні дні.

Олександр Попроцький

Дівчинка із перцем

Лежу у сауні. Спітнілий,

Тече із мене, як з Джур-Джур,

Розслаблений, рожево-білий,

Усміхнений, немов Амур.

Провалююсь. Хтось раптом поруч

На плечі голову кладе,

Олександр Попроцький

Романтична трилогія. ч.2. «Берег океану»

Пісок з’їдав прибувші хвилі,

В обличчя віяв тихий бриз,

Дивився він кудись безсило,

Вона дивилася униз.

У затінку старої пальми

На пляжі, де ніхто не був

Олександр Попроцький

Я серцем всім тебе кохаю

Тендітно променем яскравим

На божій, світлій висоті

Нам сонце хмари розганяє,

Дарує теплі й золоті

Жариночки ясного світла,

Олександр Попроцький

Ти сам не свій, коли кохаєш,

Коли твій подих глибшим став,

Коли у грудях відчуваєш,

Як поступово ритм зростав

Твого закоханого серця,

Олександр Попроцький

Автовідповідач

Молодик телефонує до воєнкомату -

Хоче про призив до служби дещо запитати.

Як завжди, на нашій службі, в званому «колл-центрі»

Відповідь отримать зразу – легше просто вмерти

Ось нарешті милий голос в вухо каже чемно

(Усі знають, що прогрес наш не стоїть даремно

Олександр Попроцький

Шалений дощ

Шалений дощ, змокріле листя,

Шумить вікна змокріле скло —

Немовби осінь зовні вийшла,

Давно якої не було,

І нагадала що існує

Ця мокра, золота пора,

Олександр Попроцький

Прошу, мовчи.

Прошу, мовчи. Не говори, це зайве,

Усе неначе сказано за нас,

Не слово — погляд, дотик серце займе,

Нехай не зараз, через певний час.

Насолодися миттю, вона – іскра,

Від спалаху в очах залишить слід.

Олександр Попроцький

Цінний подарунок

Сусід з будинку напроти сусідові каже:

"Щось дружина досить часто мне тобі масажа!

Через вікна у кімнаті все я добре бачу,

Часто так з цього сміюся, що від сміху плачу!

Ваш масаж завжди інтимний, кожен про це знає,

Бо на вас під час масажу одягу немає.

Олександр Попроцький