Сергій Зінченко
Після дощу Калюжа розлилася
І серед вулиці нахабно розляглася.
Аж бачить, з-під землі б’є Джерело.
- Якого дідька? Тебе ж, наче, не було?! –
Кричить Калюжа.. - Я – з небес, ти – від сміття!
Я утоплю тебе, щоб щезло в небуття!..
Літо падає в сон, теплий сон, журавлиний,
І на крилах надій відліта кожен рік.
В наших світлих садах достигає калина
І в прозору росу тихо капає сік.
І шумить, як вино (молоде та веселе)
- Навколо Вас – так чисто, як у храмі,
Неначе хвиля корупційного цунамі
Вас не торкнулася й сусідніх кабінетів,
Хоч помінялося облич багато і портретів, -
Так Заєць говорив Лисиці на прийомі,
Коли та прохачів своїх у виконкомі
Чужинська Попелиця (а простіше,- Тля)
Угледіла, де можна поживитись,
Щоб їсти й пити, тільки не трудитись,
Прибрала все до рук і вже гуля.
Господарює на городі Тля,
А Садівник відпочиває в хаті,