Виктор Харламов
Утром даже теплее чем ночью,
Где зима., ей ли… — в тартарары.?
Дарит миру погоду сорочью:
Всем тепло., до цветочной поры.
Ночью белое золото глянцем,
Две балерины, нет одна -
Лишь Павлова жила, что роза.,
Матильда от Сен - Санса - проза,
Поэзия, любви вина -
Дочь прачки и банкира... Лесть -
Есть страна, где украсть стало… — честью,
Не имея ни кадров, ни базы.,
Банда-партия, Ленина «жестью»,
Скрыла кражи… — В комуно-лабазы,
В тобі, прекрасному немає меж;
Красиве завжди буде красивіше
У сто разів. Троянда грає, стеж..,
Це очевидно не у спеку лише.
Шипшина - це основа для троянд,
Повторю, ще до розлуки,
Під любові щем,
Що любила я ці руки — владні… з сліз дощем.
Очі, за несамовиту
Вдачу всіх наяд.
Дивишся в очі ти боязко й ніжно,
Ніч нам дарує вогні.
Білі троянди - надію, хоч сніжно,
Нам обіцяють ві сні:
Щастя тобі і мені.
Подонки коломоськи их иуды,
- Портновых, зе-недиктовых не счесть,
Судилище устроили, причуды
От Путина исполнить, - им за честь...
Тупые от рождения, по сути,
Коли сніг хворів на грип,
Він не зміг сказати: "Рип!!!"
Тільки хекав від застуди,
Та розтанув майже всюди!
Двоюродными можем быть с тобой,
Хотя в любви своей - неразделимы.
Грехи, подаренные нам судьбой,
У каждого свои. Сердца - любимы.
Двум чувствам притяжение дано:
Телепні чомусь повзуть до влади
Досвіду не маючи ну геть...
Все життя собі лише від зради
Поквартально крали... щей не ледь.
А коли кордоном Польщі валки
Твоя любов дає клеймо біди
Скандали і вульгарні побрехеньки.
За світлом зірки справи, ти іди
До перемоги - пресвятої неньки.
Маскуєш гірше, те що є в мені,
Мне не расскажут более чем есть, О Киеве...
Чьи тайны Он скрывает:
Каштаны, зацветающие в мае,
Не самое.! - Плохое тоже есть...
Кто, дом с чертями, в Липки перенёс,
