Виктор Харламов
Жінки всі інші для Уілла? - Ні!
Роздвоюватися у троянд двобої
Не можна.., не пасує все ж мені,
Хай збереже Христос... На аналої
Бажань багато, не врахуєш їх...
Часов удары чтут святое время,
День погружая в трепетную ночь;
Фиалки вижу прошлое и бремя
Грядущего, - всё в серебре.., точь-в-точь.
Бесплодны листья, но нужны для веток,
Бог, не ценил спесь облика Адама,
Предпочитая женщины черты,
Рай нежности её, когда упряма,
Покорной не была она… Кто ты,
Пришедший жарко обнимать, лелея,
Ти спитаєш, знаю, чом звуть смутку чари,
Сльози, підступають, ллються через край:
Є у мене пісня, серця щастя з хмари
Таємниця вічна "Хочеш, відгадай!"
Мрія тих, хто любить, - трунок щастя Бога,
Межова! - У каштанах та квітах;
Ти, навчаєш добру крізь літа...
Хлібороби твої в Заповітах,
Множать щастя Землі, що свята!
Межова... - неосяжна ланами,
Из одиночества любви зимы,
Не вырваться к теплу, в эмоций ране.,
Есть отчуждённость огорчений... - мы.,
Из множества подобных в океане...
Щоби ти, коханий мій, не забув мене,
Стану я калиною... Час нас не мине.
Стану гаєм в золоті, квіткою, так, враз,
Щоби ти, найкращий мій, в почуттях не згас.
Щоб у день й увечері ти нудьги знав шал,
Нищий с виду, Он в быту скромнее...
Мне пример и каждому почти...
Все богатства у Петра на рее
Святостью развесил... Не сочти
Богохульством речи таковые,
Я - форма из цинка,
Во мне ныне вишни,
Терново-багряные сны полнолуний,
Им звезды дарил удивлённо Всевышний.,
Глянь, сорваны ныне, хмелея, уснули.
Народ в боргах, бо обирає шлях
Гуртом, чи ні, а все ж таки від Бога...
Хрестив пес... - Володимир Мономах,
Церкви від влади пензлями Ван Гога.
Віками Україну не змогли
На старый намекая стиль,
Январь шагнул в простор февральский;
Природа., не заметив, штиль
Им дарит, явно… мало-мальский.
Пытаясь угадать когда.,
"Говориш Ти: «Кохання… — є!»
Розмова почалась, як жарти…
Я, слово слухаю твоє,
Знайоме ще з шкільної парти…
Може ти на світі краще всіх