Виктор Харламов
Чорні очі є, очі пристрасні,
Чарівні, нестримні ви, й уві сні...
Як люблю я вас! Як боюся вас!
Я, побачив вас у недобрий час!
Ох, дарма що ви глибини темніш,
Донецьк забув, що винен він - Костирі
Можливо у Донецьку є, не знаю... -
Костирі вулиці немає в Межовій(!).
Він же письменник, ще й давно вже свій
У місті і селі він рідний. З краю
Исчезают с мольбертов грёз раны,
Листья серостью удивлены...
Только Богом, навечно ли, даны
Хризантемы... - предзимней страны.
Прячут яркие платья, наряды,
Вийди за околицю,
Хвилями жита:
І шумить і хилиться
Хвиля золота...
У щедрости гостят беда, печаль..,
Её подруги вечности зла склепа;
Любви им, радости и впрямь не жаль..,
По вулиці життя, який вже рік,
Я чую кроки - мої друзі чемно.
Повільний йдуть через бажань поріг,
До темряви за вікнами... - відємно.
Що і кого б я не любив… Брак слів
Відповідальних, бо прийшли похмуро,
Розкаже: " Я, з країною, той збив
Вмить, Боїнг, що летів аж до Лемпура.
Ні, іншої країни не було,
Думок омріяних не оминеш;
До пам'яті звертаюсь, пам'ятаю:
Для прагнень лиш не вистачає меж
І весен кращих у хмільному гаю:
Оплакана, ти, бажана з тих днів.
Від випадку цвіте любов моя...
Її, забуту правом, я шаную:
Вона не примха ще й від "а" до "я",
Чи квіти, що сміття вдягали збрую.
Все ж ні, бо не така моя любов.
Шахтёры с лохофисом в обнимку,
Аграрникам по гривне дал сам лох;
Прочь, Моно Рада Зе, чтобы твой сдох
Закон «О бизнесе игорном...»… В SIM-ку
Нет границ у месяца восьмого:
Карусели августа в сентябрь
Залетают часто, видно много
Тайн и крайностей хранит… — друг — сябр.
Созданный для отдыха и ада
Усім я нехтував, вини мене;
Твої заслуги важко оцінити .
Є зради, у любові... все земне:
Готовий бути з іншими щомиті...
Чужих я часто плутаю в тобі,