Міграція

Я звалив би з тобою, де море і пляжі,

в будинок маленький на прибережжі,

щоб пити вино в лежаку через вечір

чи в квартиру у центрі в мегаполісній вежі.

Я утік би з тобою на якісь заробітки,

все покинув й полинув. Але, знаєш, за фахом:

від ранку і до обіду, наприклад,

ми зняли касу і все, "Усім чао!".

Я звалив би десь далі, щоб без варіантів,

щоб жити при купці (назвім це сім'єю)

і доки ми там, доки ми так далеко,

ніхто не приходив зі своїм "А знаєш..."

Та знаю я, знаю. Там нас не чекають.

Як і де-небудь, окрім моєї роботи,

де від ранку до ночі - дві чашки чаю,

і квартири, де ночі до біса самотні.


2016-08-26

Comments(0)

Similar poems of author

Цвітіння каштанів

А ти уже ведеш доньку за руку

і сяєш вродою ясніше, ніж учора,

о, ластівко моїх юнацьких збуджень,

моя насипана із уявлянь Голгофо.

Нехай... зустрілись поглядами вперше.

Continue reading...
185
0

N.N.

І так ліниво, наче краплі теплої води

спадають на холодні руки вранці,

як перший вихід Цезаря до Клеопатри,

так відкриваю очі я.

Сухий і ще холодний вітер приклеює старі листки

до вікон кухні. Цейлонський чай у шклянці

Continue reading...
145
0

Слід

На підвіконні

я залишу слід

розлитою водою

із піддону у вазоні.

І мені б

не бачити тебе,

Continue reading...
186
0