Валентина Красновид
Навесні сніги розтали, йде зима у небуття,
По гілках живильним соком потекло нове життя.
Прокидається природа, набубнявіли бруньки,
Тягнуться уверх до сонця пагінці та гілочки.
На кленовому пагіллі вже проклюнувся росток,
Нам ранок весняний дарує світанок,
Ранкову зорю та туману серпанок.
Урочисту тишу й повітря свіженьке,
Вмивається вже кошенятко руденьке.
Дарує нам ранок легку прохолоду,
Після Січня місяць Лютий на посаду заступив,
І одразу всюди хаос та гармидер учинив.
Наробив біди лихої, гілля в лісі розгойдав,
Пусті гнізда на деревах буревієм позбивав!
Все завмерло у знемозі й морозній неволі,
Віднедавна, з дідом Грицем, приключилась небилиця.
Таємниці не здержу, Вам на вушко розскажу!
ЧЕПУРИТЬСЯ СТАРИЙ ДІД
Чепуриться старий дід, має він чимало літ,
Нехай буде Весна! Хай буяють і трави і квіти,
Хай наш край потопає у сонмі відтінків та барв.
Ранок року весняний, до нас підійшов непомітно,
Вітер з півдня дмухнув і пастух у ріжечок заграв.
Хай дірявить промінчик на кухні тонку занавіску,
Ой ти, Вітре-вітеренько, то буйний то тихий!
Віджени від України це нестерпне лихо!
Ти ж як, вільний козаченько, повсюди гасаєш,
Та й про ворогів заклятих усе чисто знаєш!
Захотіла баба Галя молодого хлопа,
Вже два роки, як не стало дідуся Прокопа.
У суботу рано встала, відчинила скриню,
Як ножем, шпигнув у ніс запах нафталіну.
Як та дівка на виданні, одяг приміряла,
У нічну пітьму поринув стоголосий літній день,
Вже ні галасу не чути, ні мелодій, ні пісень...
Розчинилась в сонній тиші беспросвітня літня Ніч,
Лише гу́кає, тривожно, одинокий нічний сич.
М’яко стелить літня Нічка теплу бархатну постіль,
Жовтень втік, й забрав з собою шмат останнього тепла,
Бо прийшла йому на зміну Листопада вже пора.
Мовчазний він та похмурий, очі ніби в хижака,
Він зачинить двері в Осінь, в нього місія така!
Листопад вже нас підводить до тендітної межі,
Ничто беды не предвещало,
Плясали тучки над горой.
И море весело журчало
И даль казалась голубой.
До нас Березень, ще юну й молоду Весну привів,
Дочекався брата - Квітня, й своє місце уступив.
Як побачив Весну Квітень, зашарівся, мов дитя,
І в душі його проснулись романтичні почуття!
Елегантний парубійко, на одне колінце став,
Розливає спів чарівний соловей в окрузі,
Зацвіли пахучі трави в нескошенім лузі.
Жаркий Червень нам дарує Зелену Неділю,
Дзвін церковний возвіщає про значну подію.
Ця подія відбулася після Великодня,