Валентина Красновид
Нам ранок весняний дарує світанок,
Ранкову зорю та туману серпанок.
Урочисту тишу й повітря свіженьке,
Вмивається вже кошенятко руденьке.
Дарує нам ранок легку прохолоду,
Все довкола вересніє, потихеньку дощик сіє,
Красне літо догора́, вереснева йде пора.
Звереснів осінній вечір, холод падає на плечі,
Лист сухий в траву летить, під ногами шурхотить.
Нехай буде Весна! Хай буяють і трави і квіти,
Хай наш край потопає у сонмі відтінків та барв.
Ранок року весняний, до нас підійшов непомітно,
Вітер з півдня дмухнув і пастух у ріжечок заграв.
Хай дірявить промінчик на кухні тонку занавіску,
Сів на призьбу дід Панас,наливає в кварту квас.
Пісню весело співає та сусіда пригощає.
Бабця Мотря спину гне, аж відлуння з кісток йде.
Витирає піт з чола та Панаса зазива.
Ей, Панасе,моє серце! Принеси води відерце!
Треба й дрова порубати та під тином поскладати!
Закрива́ блакитне небо двоголо́вий хижий птах,
Стало дибом чорне пір"я на розгорнутих крила́х.
Зи́рка злючими очима на наші простори,
На поля пшенично-жовті, як безкрайнє море.
На високі береги та ріки бездонні,
Їде Зимонька на возі, зупинилась на узвозі,
Вона зо́всім не сердита, людям хоче догодити,
Розпаковує пакунки, роздає всім подарунки!
Рукавички для Тараса, теплу шапку для Панаса,
Модній Галі теплу шубку, бабці Наді дров у грубку.
Місяць Вересень поще́знув, п"я́тами нам накивав,
І в багряному кафтані до нас Жовтень завітав.
Відбуваються довкола неймовірні чудеса́,
Нас дивує та вражає Жовтня-місяця краса!
Вогник силу набирає, котрий з Вересня ще тлів,
Ще ніжиться Земля в обіймах Літа,
Ще молодий пастух телят пасе.
Але, вже жалібно заплакала трембіта,
Й повітря стомлене дух перемін несе.
Ще ліс стоїть в очікуванні дива,
Що ж це діється довкола? На Землі, мов справжній Рай!
Це вже Травень-живописний завітав в наш рідний край!
Нам цей місяць подарує безліч звершень та натхнень,
Й буде в нас він гостювати рівно тридцять один день!
Травень - місяць особливий! Це зеніт й вінець Весни,
Згущає Вітер темні хмари, і день спекотний притоми́всь,
Дощ-Музикант з небес високих вже вигляда із-за куліс.
Пригладив мокре він волосся й на сцену гордовито йде,
І Вітру-Ре́генту вклони́вшись поважно руку подає.
Покінчивши із етике́том смичок здійняв він догори,
Посеред ланів широких, та живих пахучих трав,
Де гуляє тільки вітер, місяць Червень заблукав.
Весна землю розбудила, та й відходить в небуття,
Відкрив Червень "двері в літо" й засміявся, мов дитя.
Вже опа́в цвіт калини та липи,
Засиніла ожина в траві...
Стиглі ягідки, соком налиті,
В мою жменю стрибають самі!
Під листочком сховалась малинка,