Софія Афанасьєва
Транспортирую грусть в агонию
Разрываю блокады сердец
По обрыву схожу на колию:
Начало? Или конец?
Истязаю себя размышленьями.
Исчезнуть и не быть.
Не чувствовать.
Забыться.
Лежать и не вставать.
Остановиться.
Вонзиться в штукатурку скальпелем.
Дуже багато розмов,
Але мала доля сенсу.
Що вам дадуть почуття,
Якщо ви забули про серце?
07:52
Тело в мясо разрывает.
Все сильнее зуб скрипит.
Что от нас наш мозг скрывает?
Изнутри душа горит.
Все потребности закрыты.
Втомилась і хочу спати
Думки стискають кордони
Божевільних не наздогнати
Їм не знайомі закони
Вони прихильники волі
Мені мариться ім'я твоє
У іржавих тріщинах на магнітолі.
Дуже дивно, що в зорепаді
Відображається море.
Я осторожное и тихое «остаться».
Поправить одеяло, спрятать нож.
Я - вновь попытка в чем-то постараться.
Я стойкость в миг, когда по телу дрожь.
Я нежность и агония причала,
