Ігор Олюха
O ma chérie femme fatale !
Je vous adore sans aval
Et votre dédain stimule mon cueur
A vous montrer ma tout fureur.
Tout homme qui se respecte un peu
Voudrait vous mettre sous la queue.
Страшить мене прийдешня далеч,
Ново́го дня лякає світ.
Чи зможу я, уже не малеч,
Почати свій свободний літ?
Між дíтьми у літах дозрілих
До Невідомої Аматорки.
О молода і гожа Аню,
Тебе я ні за що не га́ню,
Всі гордощі тобі прощаю
І бути радісній бажаю.
Remember me, but ah! forget my fate
(Nahum Tate, Dido & Æneas).
О дíвчино! О зоре людям мила!
Не вартий світ такої красоти,
Що нею ти мене заворожила,
Готовий я прийняти всіх.
Ходіть скоріш, не зволікайте!
Тут кожній вистачить утіх.
Розвійте тугу молодому,
Розважте мій бентежний дух,
До себе колишнього.
О, не жалій за прикрості юначі:
Минулися навік, без вороття.
Далекі дні і ночі в го́рі й пла́чі
Нехай відíйдуть в темне забуття.
Добрий день,
Панно Лень!
Вам пишу
І прошу
Прочитать,
Що сказать
La servitude abaisse les hommes
jusqu’à s’en faire aimer.
— Luc de Clapiers,
marquis de Vauvenargues.
Мене ти можеш не любити:
О, прощавай, Іанто мила,
Твоя зневага научила
Мене любить лишень себе
І проклясти навік тебе.
Як Бог не скíрен покарати,