Ігор Олюха
Готовий я прийняти всіх.
Ходіть скоріш, не зволікайте!
Тут кожній вистачить утіх.
Розвійте тугу молодому,
Розважте мій бентежний дух,
До Дня Української Незалежности.
Ледве надво́рі займається світ,
Богові шлю шанобливий привіт,
Дякую со́нцеві, хмарам клонюсь.
О Україно! За тебе молюсь!
До Невідомої Аматорки.
Мій зір твоєї вроди не торкався,
Рука не бачила твоїх плечей,
Та дух безплотний словом підікрався
І, втішений, вернувся до грудей.
Присвячую Л. Л.
І
Жила давно в селі однім
Краси незнаної дівиця,
Прошу́, Аїде, Евридику,
Сю німфу молоду і дику,
Дозволь на землю повернуть
І в неї знов життя вдихнуть.
І сам же опікаюсь
Об українських донь,
І в тому часто каюсь.
Чи, може, я не гідний,
Щоб лагідний язик
О молода і гожа Аню,
Тебе я ні за що не га́ню,
Всі гордощі тобі прощаю
І бути радісній бажаю.
Я хтів би долю упіймати
І у вуста поцілувати,
За всі незгоди докорити
І волі дужій підкорити.
Своїй лихій піддавшися природі,
Згубивши світ в очах своїх,
Я пла́чу по утраченій свободі,
Вимолюю найгірший гріх.
Нехай душа моя знов буде чиста
До студентки.
Споглядаючи лице твоє
Осіннього хмурно́го ранку,
Серце утамовував своє,
Згубивши розум до останку.
Пробігли пустощі моḯ:
Невинні лази, біги, скоки
І плави в тихім ручаḯ.
Де дíлись равлики малíї,
Що серце тішили мені,
До себе прийдешнього.
Лю́бий о́браз бачу уві сні —
Щиру вроду, свіжу й молоду,
Лоб високий, бро́ви до ладý,
Карі очі, бистрі та яснí.
