Олена Красьоха
Ти у кожній порі, що народжує рік,
Ти не мій, та Твій щастя дарунок зі мною навік.
Після Тебе в душі моїй яблуні цвіт,
Ти мій ранок з росою, де не був жоден слід.
Навесні Ти веселий і жвавий струмок,
А я потрапила в полон любові,
Весна мені відкрила двері нові.
І закрутилось в голові й пливе перед очима світ,
І щастя ллється в душу, ніби вперше, незалежно від прожитих літ.
Вже пахне проліском, що ніжно так пробився із під снігу,
В мені, здається, Всесвіт жити оселився,
Чи може Він і був, а лише пробудився?
Я стала розуміти про що співають птахи і шепочуть квіти,
І смакувати радістю, що випромінюють лиш діти.
Я стала пити музику і нею похмелятись,
До нас приходить мудрість лиш з роками,
Коли життя дорога вже коротка в мами.
Коли втрачаємо ми найріднішого у світі тата,
І припадає до землі уже батьківська хата.
І неможливо збудувати новий дім,
Що зустріч відбулась, я зрозуміле це,
Як в водах у твоїх – порвала я журби кільце.
Жадала я тебе, як маминої ласки,
У спрагу як води, як чарівної казки.
Щоразу в нас нові є повороти долі,
То намалює щастя нам Вона доволі.
То ще насипле нам дощу і граду,
Це ніби нас наказує за зраду.
То теплим сонцем обцілує з ніг до голови,
Оділа осінь жовтий капелюх,
І з горобини ще сережечки до вух.
І вихваляється і золотом й красою,
Лиш я в печалі, я так сумую за Тобою.
Я хочу так вернутися в те тепле літо,
Я хочу тебе забути,
Щоб в мирі і спокої бути.
Та все ще не можу без тебе,
Як сонце не може без неба.
Як літо без ласки й тепла,
Я сховаю горе у горах,
У Твоїх, у моїх, в нічиїх.
Народити, щоб радість і сміх.
Я схиляюсь душею до квітів,
Мат – Шах, Шах – Мат,
В цім бою Ти був молодий ще солдат.
Розірвався снаряд й зачепив нас обох,
Санітара нема – лише неба крайок.
Я , як Мати відчула, що в Тебе болить,
Я щаслива, що була дуже щаслива саме з Тобою!❤
Я дякую Тобі за сонце, світло і тепло,
Що після зустрічі так глибоко у душу залягло.
За вогники, з якими радісно горів і мій вогонь,
За запах тіла й за тепло долонь.
Ти за найвищою і найтовстішою стіною,
І коду доступу немає в мене з Тобою.
І згораю в обіймах самоти,
Не віддаю й не знаю як по стежці далі йти.
Навколо кажуть, плюнь і розітри,