Тінь ...
Летить душа мов хмара безпритульна,
Женуть її крізь час вітри життя,
То висотою леденять дошкульно,
То до землі притиснуть для биття.
Страждання - данина життю за світло,
Без горя не пройти шляху свого,
Я так хотів тебе знайти
У тім парку де ми гуляли,
Як вперше знову підійти
Із квітами що ледь прив'яли.
У сірих лагідних очах
Безмежній щирості радіти,
Простіть мені - я повернутися не зміг.
Мені не бачити салюта Перемоги.
Війна звела в труну усі мої дороги.
Я більше не ступлю на батьківський поріг.
Від підлих зайд я рідну землю захищав.
На смерть ми билися з російською ордою,
Сум обіймає наче сон,
Бере в облогу, серце крає.
Рве душу на шмати полон
З якого виходу немає.
Тривожить розум давнина
Де молодість, надії, мрії.
Рідна мова колискова
Живить душу й серце,
Ллється спів живого слова
Мов струмок з джерельця.
Чарівна і мелодійна,
Давня і сучасна,
І хай для мене щастя не дано,
Нехай страждати змушений до скону,
Я проживу свій жереб все одно,
До подиху останнього й прокльону.
Я все переживу що Бог послав,
Гризоти, муки, відчай, біль і сумнів,
Мій біль, навіщо серце краєш,
Вичавлюєш по краплі кров,
На клапті душу роздираєш,
Паплюжиш благодать церков.
Нащо вночі і вдень втикаєш
В мій розум свій кинджал цілком,
Людей єднає сила Волі,
З доби сарматської вона
Найбільшим щастям є у долі,
Немов вітрила для човна.
Народу вільному немає
Непереборних стін, фортець.
Серденько скривджене, пташко поранена,
Б'ється у відчаї, в грудях тріпоче.
Сумом безмежним душа затуманена
Бачити білого світу не хоче.
Туга з очей не зникає не зводиться,
Наче з безодні пітьма охопила.
Розкажіть мені зорі про щастя моє
Бо немає його на землі,
Доля знову і знову страждань додає
Що ростуть мов будяк на ріллі.
Юність мріями сіяла щедро колись,
Небо сяяло маревом снів.
Поэты разные бывают -
Шалят, мечтают, пьют, страдают.
Но только избранные знают,
Что люди их не понимают.
Народу слово в рифму в тягость.
Как неожиданная радость
Назло завистникам, предателям, врагам.
Назло всем бурям, всем морозам, всем метелям.
Назло всем бедам, всем потопам, всем снегам.
Звенеть весной в Ингерманландии капелям.
Неброским нежным цветом северных цветов,
Природа землю гордых предков укрывает.
