Kathrn B
Наші вбивці не мають душі,
І людського не те щоб бракує,
Та "брати" для нас зовсім чужі,
А від болі ніщо не лікує.
Лиш тоді, коли кожен із них
Я повторю повторені всоте рядки,
Та скажу, що хочу врешті зізнатись,
Мене знову бентежить те, що за роки,
За довгий час, можна так і не дізнатись,
Ти залишаєшся така ж красива,
Важко дихати, як і сказати
— збереглися минулі мотиви,
А тебе вже і не впізнати.
Робити все з помсти, даремно,
Хіба чиїсь вчинки для тебе вагомі?
Це наче комедія, а не стосунки
Гірко на душі, хоча все в нормі,
Зараз важливі лише розрахунки.
Мені ж цікаво, ким я був в їхніх очах,