Неоніла Гуменюк
А угорі там вдалині
Горять Стожари. як вогні
Яскраві, світлі й осяйні
Стежку освітлюють мені
І на подвір"ї, і в саду
Як на побачення іду.
Біля хати деревце маленьке,
Це його іще садила ненька,
Бо любила горобину чорну.
-Помічна. - казала - від хвороби.
Вже багато літ немає мами,
Горобина ж тими ягідками
