Виктор Харламов
Знов роковини згадуєм Майдану,
Величного, спаплюженого вже
Зелеськими, що путіних в "чуже"
Їм.., кличуть - місто Київ..! Як... - в оману..?
А наостанок я скажу..,
А наостанок я скажу:
Прощай, люби лиш загадкових...
Як з розуму сходжу, чи йду
До меж безумства - меж зіркових.
У безсонної, з веселощів, в боргу,
Умовляю, ніч., мене приспати знов.
Подорослішати - юнак, так і не зміг ...
Примудрився не старіти, йти в любов.
Земна ця жінка, не лишає вмить
Надії, так ніякої.., між тим:
По краплині залишилось нам,
Пригубити... й... - посадка на рейс...
Чи простіше завжди йти в мрій храм...
Залишаючи хіть - едельвейс.
І нью-йоркську вдивлятися, де...
/з Є. Євтушенка/
"Пора, пора "вглодаться" не раптово,
в життя що нас чекає раз-у-раз...
Дитинства спрагла зве кохана мова;
на крок вперед - зве молоді екстаз..."
Нема повернення кохання юності
коханих, що були немає, ні...
Є дублікати... -
з хатинку чуйності,
де ви любилися... мов повесні.
Любить цветы, цветочниц … — дней отрада,
В том привилегии любой мечты;
Цветок не может быть красив от яда,
Змеёй не станет, если счастлив ты…
Поманит, приглашая в сердца страсти,
В тобі, прекрасному немає меж;
Красиве завжди буде красивіше
У сто разів. Троянда грає, стеж..,
Це очевидно не у спеку лише.
Шипшина - це основа для троянд,
Без хижих диких московитів
Кремля, зла Сталіна в війні,
Настали Святості дій Дні,
На Камені віків, що в Житі.
Константинопіль - Церква Мати,
Ганебні справи "чарівні": з'їда,
Псує цвіт, колір., у троянд черв'як...
Плямують юне, й може в тім біда,
Гріховність, ти пануєш й в сивих, так.
Оповідання днів не без гострот,
Віршам моїм, відвертим, недолугим,
Секундами освяченним немов,
Знаходиться читач, чи першим, другим...
Слів, молитовну, не вгамуєш кров.
Полицями бібліотек кочують,
Есть женщины небесные, да очень,
Как звёзды, что сгорают и мечты...
Их льстивые улыбки знал, а впрочем,
- На сердце оставалась только ты.
Есть женщины весенние, как будто