Виктор Харламов
Лжи невежество, всласть, с Мавзолея, народ,
- 200 разных народов в одну мясорубку,
Всех соседей, Европу и США, да не в шутку,
В третью, Кремль, - мировую, упрямо ведёт.
Полетели ракеты, "Грады", пули, в букет,
Пришёл трудяга к мудрецу,
С утра пришёл, узнать —
Есть Бог на свете? Как к отцу,
Привёл сомнений рать…
" Нет Бога, не было… " — Был скуп
Віршам моїм, відвертим, недолугим,
Секундами освяченним немов,
Знаходиться читач, чи першим, другим...
Слів., молитовну, не вгамуєш кров.
Полицями бібліотек кочують,
Не відвернися.., ворогом є суть:
Світ проти мене, бачу вже сьогодні.
Фортуна, лиш тебе знайдуть
Останні втрати, допуски господні.
Груддя на душу ляже горем враз;
Зима исчезла в средней полосе,
Днепр позабыл про снег и лёд… В грядущем,
Что Киев., ждёт, окрестности их все.,
- Тепло любви., грёз механизм запущен.
Какие шалости у солнца весей,
Кто же Богу брат, кто Его кунак,
Знает мыслей ход Святости в грехах.?
Авель… — молодец, Каин… — просто мрак,
Хлебороб — мастак, от забвенья… — «Ах!».
Приправи смак все ж збуджують на час;
Від неба, сумішей пекельні слуги,
Недуги кличуть часто про запас,
Ті пристрасті біди що недолугі.
Привабливістю тягнуть в свій мотив
Володар мій, лорд у любові, метр,
Без вад твої дива знаходять втому...
Мої послання пий ти, наче мед,
Сприймай їх розумом та тілом... Всьому,
Найкращому, талан слугує; труд,
Низьким та підлим краще бути... Так,
Базікам допоможеш недаремно:
Законне все осудять... Зла мастак
У почуттях, що блазень зріє, чемно.
Чому ж фальшиве все - до скону гра,
Не ходи до нього... біда,
так говорять і в іншу днину.
Бо дороги до твого "да",
звуть, якщо і в заметах гину.
Я природу благаю, як вчинок,
Для мене думка, наче хтива плоть.
У просторі, не дивлячись на межі,
Переношуся я туди, де хоть
Ще царствує... Господь, за кожним стежить.
Чи стріли полетять за горизонт,
Петра та Павла свято золоте
Молитвами від Господа... - народи...
Любов і Ненависть клянуть святе
Одноманітності біди природи...
Апостол і гонитель... - знову, враз...
