Welcome to Poetree, a place where poets and poetry lovers meet each other. We have been doing our best to make a website where poets could write their poems, publish them and share with their readers. Please sign up to add your poems to Poetree!
мавпувати шизофренічно -
мій лозунг і заповіт,
звичайне існування -
те саме, що смердючий хіт.
Серце б’ється, пульсує кров –
насичує м’язи і жили,
легені дихають знов і знов –
Для чого? – щоб ми далі жИли.
Могли зробити за кроком крок:
Звивайте сни у свитки пелюсткові
Як ніч весни в безсонні має вади,
І вадить більше, як слова любові
Бажаючи поцупити в троянди
Її чесноту. Світ у тім захланний,
І кожному із двох дарує вміння:
люблю лиш чорнило, п'ю його вміло,
трахаю запекло, цим єством животію.
від нього народжуються строфи,
виникають нові строки -
не істоти плоті й крові,
лиш віршів гарячих стопи.
Очі ворога вражають зрадою й підступністю,
Я певен не тільки ворог, вражає зрадою.
Боляче... Розуміти те, що наша країна страждала,
Страждала всі роки свого існування.
Страждала від рук людей, тому що...
Люди-янголи, Люди-монстри.
Тягар вразливих слів,
Важив тонну.
Яке сильне бажання,
зробити найщасливішою,
Ту саму людину, яку полюбив Я.
Але чому, ти не хочеш зробити себе,
Мегаполіс розрізаний трасами,
наче торт чи вишневий пиріг.
Розмовляє той басом із асами,
хто сам асом зробитись не зміг.
06.05.2024
Мені б впиватись запахом дощів,
Коли асфальт чорніє під водою.
І крапелька так гучно капотить
Вдаряючись об руку мою.
Неначе цілий світ у моїй владі.
коридори наші сповнені диму й анаші,
кімнати мов склепи, де сгинають старші.
тут панували алкоголіки, повії, наркаші,
які в гріховних утіхах топили свої ночі.
Коли відКрив ротяку / наш тупий професор
В Усіх нових студентів / погорів процесор:
Бо він логічний дуже, / з мудрими сЛовами;
Якщо ж тИ заперечиш –/ піниться без тями.
Йому же будь поКірний –/ сумніви до біса! –
Він пише реферати, / дисертацій писар!
Ласкаво просимо до Єланця!
ця сіра провінція - духовна в'язниця,
де виживають тільки похмурі лиця.
Не зловити і не відпустити,
все тому, що не знаєш як —
тане ніч павутинням сивим
в запорошених болем снах...
Та залишився чай з лимоном,
перший щебет ранкових пташок,