Хвильовий Микола
Коли куделить павутиння
В зеленій ятці і на корчах,
Паланка димарів убранням синім
Кладе на простір весь похмурую печать.
Корінно тхне у травні над бузами,
Садок нап’явсь білизною квіток,
А батько мій із козубу звисали,
За зеленим гаєм
покотився стріл,
Хмари-зграї
Дим.
Тумани у лузі,
по ланах.
Ну-бо, ще раз вдарте —
З одного боку посіпаки, продажники, кнурці,
А з другого мерці,
Або не хочуть до нас іти з блакитним словом.
О, де ж ти? Де ти, златоустий
Співець індустрій?
Від цукроварні, що леліє
Рясно-зелений погляд поля,
До рудні крок.
Битими шляхами, побитими
…буряк рясно поле вкрив…
рипіли вози, гарби —
йшли: час вів.
Співали пісні голосно,
а на розі висвистував димар.
Далечінь вабила, вигравала
Безмежно журнії оселі,
Ваш пильний погляд на красу
У пісні навіть і веселій
Ранений сховує лосунь.
Яка то скорбна далечінь,
Коли у присмерки під тином
Натхненні діви й парубки
Цок! Цок! по цвяшках
На підошві стежки дві —
Це я вам —
Чобітки.
Не дивіться, що я плюну,
Розітру, як скло блищить.
А який, який я юний
І
В темно-синю ніч
Ми по драбині на спис.
Наша струмоч’я річ
З нами на зоряний віз.
Вітер в оглоблі хмар,
Місяця ріг — дуга,
Маковіє чайма?* на воді —
То на сході проміння гуде,
Щоб покласти в колиску людей —
Маковіє чайма на воді.
Всесвіт хворий, хвилюйся, радій —
Се спаситель до тебе гряде…
Поспішала кудись на мітинг,
вже смеркало і люкси цвіли,
і здавалось: в далекім столітті
недалеко трамвай плив.
Погасала прозора осінь,
і бадьоро дзвенів крок.
В серпанках вечори проходять біля вікон,
за пічкою квилить сіренький смуток.
…Сьогодні дико…
…Тіні, падають тіні.
Свист нагая Тьєра,
Хлопці! Скоріш на коні!
Коні!
Рудії сонячні м’язи?
В обіймах міцно тиснуть-тиснуть…
Але вагу я цю носив,
Як сурма срібноструйну пісню.
Гнідої спеки оберемок
Лежить у мене на спині,
І вдалечінь неначе йдемо
В зелених композиціях сьогодні ріс,
а потім довго з корпусами,
з міськими корпусами розмовляв.
І руки бліді, наче місяць.
…його, його далекий сніп!
до мене геній простягав
— то Леонтовича зелений,