Сергій Гайдак
Коли не знаєш, що робити?
Куди піти? Де себе діти?
Коли на серці пустота
Коли душа кричить від болі,-
а тіло ніби у неволі
А ти стояла у метро
Читала книгу, так красиво
Світило сонце у вікно
І посміхалась ніби диво
Вже пролетіли ми Дніпро
Не дай мені забути про кохання
Не дай мені зневіритись в тобі
Ціную я твої сліпі признання
Як посмішку і очі голубі
Не дай моєму серцю запектись від болі
Давай зіграєм нотку назавжди
Акорди підберемо для кохання
Щоб жити і не знати нам біди
Зітхати в палкій пристрасті бажання
Давай повірим в казку і добро
Холодне серце, так не любить самоти
У казці, Каю теж потрібна Герда
Можливо десь існуєш, саме ти
Така вся не приступна, милосердна
Намалюй мене пальцями, проведи ніжним дотиком
Напиши мої літери на своїм полотні
Покажи мене справжнім, не білявеньким котиком
А єдиним коханням твоїм на землі
Пов'яжи мене нитками і назви тихо долею
А хочеш, напишу тобі листа
По пошті, сам відправлюсь бандеролем
Проїду, пролечу усі міста
За серцем, попливу холодним морем
А хочеш, частку себе відірву
І пестить ранок кінчики волосся
Годинник перейшов на літній час
Поспішні кроки, перший промінь сонця
Мені б твій поцілунок ще хоч раз
По вулиці цей шум автомобілів
А час летить за пухом в далечінь
І люди всі сивіють, як пушинки
Літа проходять, долі поколінь
На згадку залишаються картинки
Будуються і падають мости
Серця живі, а давляться від крові
Від вітру в танці ніжний пар
Кислинка в чашці з бергамоту
А нагубах вранішній жар
Вже відігнав нічну дрімоту
А глянь на небо, там же рай
Дай руку і навчи мене кохати
Щоб став я назавжди лише твоїм
Не можу просто жити і чекати
Що ти колись назвеш мене своїм
Дозволь мені залишитись з тобою
Я бліком від очей візьму тебе за душу
Скажу, що ти моя, ти зіронька ночей
До серця притулю і холод зрушу
Торкнусь губами в губи та подихом плечей
Крізь пальці проведу волосся ніжно