Сергій Гайдак
І стук за стуком, все життя
Як бій курантів циферблата
Ритмічний крик серцебиття
В очах вогонь, в душі соната
І так живемо, наче в сні
Наша історія кохання
Як Морзе азбука складна
Переполох душі, зітхання
На світ людей лише одна
Як два нещастя, ми з тобою
Закрились тата очі назавжди
Пускала по щоці сльозинку мама
І на поріг з'явився ти
Комок з очима, сам 3 грама
Маленьке циганча, під колір сажі
І провалитись, та забути
І голосів людей не чути
Закрити очі, хоч на мить
Відчуть, що більше не болить
І стати каменем гарячим
В моїм саду багато диких квітів,
Цвітуть та пахнуть тисячі думок.
І тягне в невідомість неофітів
Колючих стебел пристрасті струмок.
В моїм краю веселка, потім злива,
А знаєш, я тебе люблю
За біль люблю, що причинила
Люблю за те, що без жалю
Не раз мене уже убила
А знаєш, я тебе кохав
Поглянь, конвалії в землі
Такі малі, а запах - диво
Ростуть і квітнуть в теплі дні
Вони, як люди - все можливо
Зірви їх трішки на росі
Ви не вганяйте більш ножів у спину
Не бийте в серце, вас же хтось любив
Не закидайте біль словами без упину
Якщо ніхто за душу не давив
Більш не брешіть собі, що ви кохали
Зелено-жовте листя у парках
З корицею знайомий капучіно
А погляди замріяні в думках
Від подиху буває зводить тіло
Ще тепло в день, але холоне ніч
Не набридай тому, кому ти не потрібен
Завжди і всьому є чіткий кінець
Для когось, ти велик, для когось, просто дрібен
Але не всі такі, багато ще сердець
Не ображай людей, які добра бажали
А ти кохай на різних мовах
Скажи люблю, немов останній раз
А ти живи при будь-яких умовах
І полюби для щастя, а не на показ
А ти цілуй немов це все востаннє
Міняй мене на інших, наяву
Кохай постійно різних, цілі ночі
Люби, хоч кожен день по одному
Скажи, хиба вони поглянуть очі-в-очі?
Бреши мені, ти щогодини аж до сліз