Олена Красьоха
Оголене тіло, та і душа вся гола,
Люблю! – кричу лише тобі,
А враження, що чують всі довкола.
Люблю! – кричу лише тобі.
Не чуєш ти – лиш чують всі довкола.
Немає значення - близько Ти, а чи далеко,
Для мене все одно - це є не легко.
Ти ніби і на віддалі руки,
Та розділяють нас – усе ж роки.
В Тобі буяє молодість й весна.
Я Богу дякую за благодатний дощ любові,
За почуття джерельні, свіжі й нові.
За ту оранжерею, що зацвіла в душі,
І за оазис щастя, подарований мені.
Він загорнув мене у найдорожчу в світі шаль,
Троянди білі – це мій талісман,
Й блаженна музика, яку дарує нам орган.
Це Щастя у священній чистоті,
Як Дар небесний подароване мені.
Це все переживає у польоті птах,
Всі несуть для когось тюльпани,
А у мене немає Мами...
На столі фотографія і відкритка –
В недалеке минуле нитка.
На ній бачу слова: «Я Вам дякую, Нене,
На шальках терезів - любов і щастя.
Цікаво - їх вагу для мене визначити вдасться?
Я думаю, що ні - тому, що я не Бог.
Тому залишу я в душевній скринці їх обох.
***
Вже якось журливо всміхаються квіти,
Й до землі матусі нахиляють віти.
Їм на плечі осінь кожушок кидає,
Холодів й морозів природа чекає.
Щоб не змерзли ніжки й туфельки одіти,
Я закохалася у Сонце, що живе в Тобі,
Тепер у мене в основному теплі дні.
Та все ж буває дощик і хмаринка набігає,
Та це лише на руку у коханні грає.
Дні черепахою повзуть як я Тебе не бачу,
Сьогодні осінь світиться як люди всі на Пасху,
Бо має на два дні ще Божу ласку.
Тепла побільше дати всім і віри,
Щоб душі наші були чисті й не черствіли.
Щоб не лякали нас ні дні останні, ні негода,
В вікно заглянула глибока й темна ніч,
А кіт Василь уже давно заліз на піч.
І снилися йому руді й великі миші...
А дощ все барабанив по сусідній криші.
Маленький м'ячик закотився у куток,
Я хочу бачити його кожну хвилину,
Як мати з трепетом новонароджену дитину.
Щоб ніжно пригорнути й обійняти,
А потім берегти й теплом своїм обігрівати.
Щомиті хочу чути голос його я,
Я Богу дякую - за подорож у Всесвіті із Вами!
Де ми обнявшись, накупались у теплі, яке живе в домівці тата й мами.
Де ранки я пила і смакувала із гірчинкою ще дні,
Де сни були спокійні й чарівні.
І зрозуміла я – найбільше щастя – це коли у тебе є родина,
