Олена Красьоха
Життя біжить, летить, пульсує,
І навіть сум осінній його чує.
Й вони не заважають тут одне одному,
Бо щастя повернулося додому.
А в ньому все іскриться і горить і грає,
Для Тебе сонцем хочу бути я небесним і ясним,
Щоб в променях купатися з Тобою лиш одним.
Весну відчути і стати повноводною рікою,
І загубитись в лабіринті щастя із Тобою...
***
І мліє, і тріпоче, і болить моє серденько,
Хоче так до Твого.
Візьми його і пригорни,
Воно так хоче теплоти й спокою.
В думках з Тобою завжди я,
Люблю Тебе я щохвилини, щогодини та щодня,
Люблю свідомо, несвідомо, навмання.
Сміюся в щасті, а то плачу і кричу,
В огні згораю або свічкою блаженною свічу.
Люблю Тебе міцніше дня, що наступає після ночі,
Кап-кап, привіт від Тебе,
А я вже зливою лечу із неба.
Ти вже постукав і я біжу,
Небесним теплим сонцем я свічу.
Твоя лиш посмішка розпалює вогонь,
Я хочу бачити його кожну хвилину,
Як мати з трепетом новонароджену дитину.
Щоб ніжно пригорнути й обійняти,
А потім берегти й теплом своїм обігрівати.
Щомиті хочу чути голос його я,
Життя біжить й міняє чорну вже на білу смугу,
Але залишає вічно молодою лише мою подругу.
Так ніжно, трепетно і таємниче я говорю вам про любов,
То ж хай горить вона яскравим полум'ям у моїм серці знов і знов.
Сьогодні осінь світиться як люди всі на Пасху,
Бо має на два дні ще Божу ласку.
Тепла побільше дати всім і віри,
Щоб душі наші були чисті й не черствіли.
Щоб не лякали нас ні дні останні, ні негода,
Я знову наступила на граблі кохання,
Мені вже не смайкує сон ні звечора, ні зрання.
В думках лиш Ти - мій чарівний Магніт,
Ти в різнобарвні кольори розфарбував мій сірий світ.
Відчула сонце я і вітер, і природу,
В вікно заглянула глибока й темна ніч,
А кіт Василь уже давно заліз на піч.
І снилися йому руді й великі миші...
А дощ все барабанив по сусідній криші.
Маленький м'ячик закотився у куток,
Я вирвуся фонтаном із грудей землі,
Розсиплюся салютом на небеснім полотні.
А потім водоспадом упаду до ніг Твоїх,
Ти − диво-жінка й мій солодкий гріх.
Я засиплю Тебе, пелюстками троянд,
Щоб Ти знав – що любов я, а не обман.
Я засиплю Тебе, і у Всесвіт втечу.
Не для себе – для Тебе, я сонцем свічу.
Я згорю. Я погасну. Бо дуже люблю!