Олена Красьоха
В вікно заглянула глибока й темна ніч,
А кіт Василь уже давно заліз на піч.
І снилися йому руді й великі миші...
А дощ все барабанив по сусідній криші.
Маленький м'ячик закотився у куток,
Я Богу дякую - за подорож у Всесвіті із Вами!
Де ми обнявшись, накупались у теплі, яке живе в домівці тата й мами.
Де ранки я пила і смакувала із гірчинкою ще дні,
Де сни були спокійні й чарівні.
І зрозуміла я – найбільше щастя – це коли у тебе є родина,
Ти у кожній порі, що народжує рік,
Ти не мій, та Твій щастя дарунок зі мною навік.
Після Тебе в душі моїй яблуні цвіт,
Ти мій ранок з росою, де не був жоден слід.
Навесні Ти веселий і жвавий струмок,
А я потрапила в полон любові,
Весна мені відкрила двері нові.
І закрутилось в голові й пливе перед очима світ,
І щастя ллється в душу, ніби вперше, незалежно від прожитих літ.
Вже пахне проліском, що ніжно так пробився із під снігу,
В мені, здається, Всесвіт жити оселився,
Чи може Він і був, а лише пробудився?
Я стала розуміти про що співають птахи і шепочуть квіти,
І смакувати радістю, що випромінюють лиш діти.
Я стала пити музику і нею похмелятись,
Оділа осінь жовтий капелюх,
І з горобини ще сережечки до вух.
І вихваляється і золотом й красою,
Лиш я в печалі, я так сумую за Тобою.
Я хочу так вернутися в те тепле літо,
Ти опустив завісу і я відірвана вже від людей стою.
Ще п'єса не закінчена, та я уже зіграла роль свою.
Мені сказав Ти, що потрібен тут талант,
Я не затверджена на роль – мене взяли на пробний лиш варіант.
Я грала щиро й полюбила п'єси зміст,
Я море, а Ти лише мій Дельфін,
І лиш мені дарує свої трюки Він.
Ти загадковий, неповторний, бо Ти лиш мій і Він.
Тебе чекала все життя, як зорепад,
Для мене крихти щастя – цілий світ.
Навчилась бачити велике у малому з плином літ.
Цінити те, що Бог мені дає,
І те що Він зі мною поруч і моїм Світилом є.
Він в болях, радощах, Він в кожну мить,
Я хочу тебе забути,
Щоб в мирі і спокої бути.
Та все ще не можу без тебе,
Як сонце не може без неба.
Як літо без ласки й тепла,
Я закохалася у Сонце, що живе в Тобі,
Тепер у мене в основному теплі дні.
Та все ж буває дощик і хмаринка набігає,
Та це лише на руку у коханні грає.
Дні черепахою повзуть як я Тебе не бачу,
Я сховаю горе у горах,
У Твоїх, у моїх, в нічиїх.
Народити, щоб радість і сміх.
Я схиляюсь душею до квітів,