Олена Красьоха
Любов´ю не наказують, а нагороджують,
Все гірке у житті ще нею засолоджують.
Приправа ця і збуджує й перчить,
Без неї у житті так одиноко жить.
Вона це злет, а в деяких місцях − падіння,
Я вирвуся фонтаном із грудей землі,
Розсиплюся салютом на небеснім полотні.
А потім водоспадом упаду до ніг Твоїх,
Ти − диво-жінка й мій солодкий гріх.
Поговори зі мною, лише поговорити,
Так як шепоче вітер до трави.
Поговори бо дуже довго я мовчу,
Я пташка та без Тебе в вись я не злечу.
Поговори зі мною, лише поговори,
Підкралась ніч і мами одягають діткам вже піжами,
Лиш я не сплю - так хочеться заглянути ув очі мами.
Хоч знаю - вона щаслива з Богом і з янголятками на небесах,
Й прийти до мене може лиш в солодких снах.
Багато раз рахую я від одиниці і до десяти,
Мат – Шах, Шах – Мат,
В цім бою Ти був молодий ще солдат.
Розірвався снаряд й зачепив нас обох,
Санітара нема – лише неба крайок.
Я , як Мати відчула, що в Тебе болить,
Я Богу дякую за благодатний дощ любові,
За почуття джерельні, свіжі й нові.
За ту оранжерею, що зацвіла в душі,
І за оазис щастя, подарований мені.
Він загорнув мене у найдорожчу в світі шаль,
На баржу навантажу всі болі і печалі –
І потягну по морю від берега подалі.
В глибини скину їх і швом тугим зашию.
Я знаю: лиш водою страждання я розмию.
Я попрошу у вітру нагнати чорні хмари,
Що зустріч відбулась, я зрозуміле це,
Як в водах у твоїх – порвала я журби кільце.
Жадала я тебе, як маминої ласки,
У спрагу як води, як чарівної казки.
Я сховаюсь від світу, я сховаюсь від тебе,
Зрозуміти я хочу – чого вам всім треба?
Ви залазите в душу, появляється Віра,
Ну а потім, страждання одинокого звіра.
То ж залиште в спокої, ви, мене – Почуття!
Я пірну у весну, як риба у воду,
Я нап’юся її, щоб покращити вроду.
Я у птахів навчуся співати пісень,
Я струмочком грайливим розпочну новий день.
Затанцюю промінчиком сонячним я,
Так нині гірко плакала зима,
Ти був найкращим, я тепер одна.
Я пробивалася, як квіточка крізь сніг,
Бо Ти любив мій щирий й непідробний сміх.
Тепер у Тебе появилася вона,
В вікно заглянула глибока й темна ніч,
А кіт Василь уже давно заліз на піч.
І снилися йому руді й великі миші...
А дощ все барабанив по сусідній криші.
Маленький м'ячик закотився у куток,