Олена Красьоха
Зістрижи мої болі, залиши лише радість,
І думки-горобці під дощем, щоб скупались.
Зфіліруй все навколо, хай блисне сивина,
Це як пам'ять про брата, яка вічно жива.
Розмішай усі фарби й підбери кольори,
Я хочу прокричати всім, що Бог на світі є,
Лиш Він нам болі й радощі по мірі сил дає.
Лиш Він так любить сильно як і батько й мати,
Лиш Він ще має право – помилувати нас і наказати.
Він наш заступник й оберіг і поводир,
Ти пахнеш мужністю і силою й добром,
Ти пахнеш радістю і світлом і теплом.
Ти пахнеш мамою і пахнеш татом,
Ти пахнеш буднями і пахнеш святом.
Ти пахнеш правдою, що щира до кінця,
Хоч ти не мій – та будеш у мені завжди,
Як свіжий подих вітру і ковток джерельної води.
Як ураган, якого я чекала все життя,
Й якому віддала усю себе без крихти каяття.
Ось так у Всесвіті зустрілись Ураган і Злива,
Хоч скільки б літечко не дарувало нам тепла,
Та без дощу любові, в'яне навіть і трава.
І той, хто під дощем цим не бродив,
То він - лиш існував, але не жив.
Тому бажаю кожному – потрапити, в любові океан,
Недільна музика змішалася з дощем,
А душу лоскотав глибокий щем.
Згадалася домівка у селі і босоногі діти,
І рідні мама й тато, і дворик наш і квіти.
Й машини, що ганяли воду в калюжах,
Ти – теплий дощ, що розціловує мене із голови до ніг,
І у обіймах у Твоїх, я є найщасливіша за усіх.
Ось так хотілося б бродити все життя під цим дощем,
Бо поки любимо – ми віримо, надіємось й живем.
Я — осінь, яка чекає зустрічі з зимою,
Та у мені живе ще літо з бурхливою весною.
Хоч і багато вже прожито, та ще не пережито,
І мудрості не випито, а лиш надпито.
Ще хочеться багато так сказати,
В печі приємно тріскотів вогонь,
Котилось тісто з маминих долонь,
А дітки відчували смак вже пирога,
Що готувала нам матуся дорога.
А я дивилася на мамині в мозолях руки, -
Усі ми граємо в житті якусь цікаву роль,
Хтось Шубу з Соболя, а хтось - звичайну Моль.
У нас з тобою – ти завжди Гачок,
А я маленький та надійний Поплавок.
І зводить нас життєва течія,
Роздіває вітер осінь догола,
Ну, а їй здається, ніби й не жила.
Тільки-тільки вчора молода була,
На порозі нині вже зима, зима...
Все минає, все міняється на щось,
Я пробую жити без тебе,
Хоч ти мені – сонце і небо,
Дощ теплий, джерельна вода,
Щастя моє і біда.
Я прекрасно сама розумію,