Тінь ...
Лелека білий в парі Карпатами ширяє.
До сина в люльці мати тихенько промовляє.
Рости козаче дужим, рости козаче чесним.
Все буде добре синку, ми з янголом небесним.
Лелека білий в парі Дніпро перетинає.
Над сином в люльці мати колисанку співає.
Коли немає що сказати
Мовчати краще за усе,
Не треба дурнів розважати
Розкішномовними есе.
Балаканина пишномовна
Нічого справі не дає,
Життя мого нетоптана стежина,
Куди ведеш, де обірвешся ти.
Чому в душі пітьма і порожнина,
Чому на серці шрами гіркоти.
Чому чим далі йду тим важче йдеться,
Лише нагору й тільки догори.
Старий будинок розбирають
Аби поставити новий,
А там старі часи витають,
Він був для них як вартовий.
Там зустрічаються події
Загублених минулих днів
В спогадах, в споминах серце катується,
Плаче за тим що було й відгуло.
Згадка з минулого з кров' ю шматується,
Очі затьмарює, хмарить чоло.
Час незворотній і смерть наближається,
Слабшають руки і ноги тремтять,
Зірка моїх сподівань не гори на світанку,
Вкотре на тебе дивлюся крізь грати полону,
Вкотре судилося знову дожити до ранку,
Вкотре чекав що світитимеш як охолону.
Знаю що тужать за мною замолені очі,
Рідні, чеканням засмучені, горем сповиті.
Людей єднає сила Волі,
З доби сарматської вона
Найбільшим щастям є у долі,
Немов вітрила для човна.
Народу вільному немає
Непереборних стін, фортець.
Весна в Ингерманландии настала.
В цветах лежат деревни, города.
Зима морозить землю перестала.
Зима вернётся через год сюда.
Весна Ингерманландию накрыла,
Весна свободной сказочной страны.
На небі зорі, а в житті пітьма.
Від мороку безвиході й розпука,
Бажання смерті розум обійма,
Жорстокою життєва є наука.
Надіям, мріям, сподіванням край.
Не збутися тому що зникло в часі.
Йду туди де нікого немає,
Тільки я і самітність моя.
Туга душу в полоні тримає,
Я без туги вже ніби й не я.
Розлетілися мрії мов птахи,
Жодна з них не здійснилась на жаль,
Москва - загадочное место.
Как перезревшая невеста
То позовёт, то гонит вон,
То ластится со всех сторон.
Давно пора понять бедняге
Застрявшей в ватной передряге,
На порозі сів метелик,
Крила розправляє,
Не пускає у генделик,
Йти не дозволяє.
Я волів залляти очі
Оковитим зіллям