Тінь ...
Коли потрібна допомога,
Коли на серці біль гірчить,
Тоді звертаєшся до Бога,
А він все чує і мовчить.
Коли стискає безпорадність,
Плаче небо. Земля мов пустеля.
Поятровані душі й серця.
Назавжди спорожніла оселя
Провела в путь останній бійця.
Горем-сумом сповита дружина
Велич природи умову поставила,
Люди літатимуть тільки у снах,
Крил наше тіло навмисно позбавила,
Душі мандрують по різних світах.
Пташкою в клітці душа почувається,
Хоче летіти та змоги нема,
На небі зорі, а в житті пітьма.
Від мороку безвиході й розпука,
Бажання смерті розум обійма,
Жорстокою життєва є наука.
Надіям, мріям, сподіванням край.
Не збутися тому що зникло в часі.
І де ж мені набрати стільки сил
Аби на світ дивитися лукаво,
Ходити поміж виритих могил
І знати що заповняться небавом.
Що смерть візьме старих і молодих
Без огляду на шати і заслуги.
Лелека чорний не кружляй над моїм домом,
Не обіцяй забав минулого життя.
Твій щемний спів на серці сумом, в горлі комом.
До безтурботних днів не буде вороття.
Лелека чорний не сідай на мою хату,
Дарма ти з вирію до мене поспішав.
Тарасове Слово - народне, могутнє,
Правдиве, пророче, святе, незабутнє.
На крилах натхнення віщує дорогу
Якою здобуде народ перемогу,
Навіки одержить і волю і славу,
Звеличить свою українську державу,
Лелеки летять навесні в Україну,
Дана їм з народження рідна земля.
Не зрадять, не змінять птахи Батьківщину,
З дитинства знайомі ліси і поля.
Із Чорним Лелекою сум прилітає,
Огорнутий смутком з тривогою час.
Ясень-красень, гром гремит.
Лапоть лаптю говорит:
- Я Маскву вчерась видал.
По Кремлю как здесь шагал.
Площадь Красную измерил.
Девок на Тверской проверил,
До свиданья, друг мой, до свиданья.
Милый мой, ты у меня в груди.
Предназначенное расставанье
Обещает встречу впереди.
До свиданья, друг мой, без руки, без слова,
Не грусти и не печаль бровей, —
В зорянім сяйві купаються ночі,
Місяць розважливо небом пливе.
Рідні, усміхнені, втомлені очі,
Вашим осяянням серце живе.
Ваші молитви дарують спасіння,
Світло із темряви погляд творить.
Йду туди де нікого немає,
Тільки я і самітність моя.
Туга душу в полоні тримає,
Я без туги вже ніби й не я.
Розлетілися мрії мов птахи,
Жодна з них не здійснилась на жаль,