Юлія Оліяр
бути б тобою
от просто бути
тепло зимою
снігу відчути
улітку квітки
з любові гори
у вас пороги проросли пшеницею
єство наземне полетіло птицею
я знала вас я була сестрицею
я була братчиком вашому роду
якому колись не було переводу
я та хто ввібрала всю вашу свободу
не маю наміру служити нелюбові
та і любові теж служити ні
краще собі служити в своїм слові
купатись наче виноград в вині
плекати свою пісню і свій голос
житейську мудрість зберігати на шляху
початок завжди має свій кінець
початок це матір смутку й прощання
і хоч би які не творив намагання
загасне колись і твій пломінець
прощання завжди є новим початком
людина вицвітає як квітка на сонці
й заливається сірим глибоким кольором
то туга
пронизуючи нутро проблискує очима
сірим поглядом повертає в життя буденність
напруга
починаю свій твір із легкої води
застигаю часом десь на верхніх акордах
бо згадавши скільки у світі біди
посилаю усе десь далеко до чорта
ноти линуть а дні на місці стоять
як писати коли душа оніміла
Колись у мене буде дім.
Колись у мене буде...
А зараз тільки поле й грім,
а зараз тільки люди.
А зараз тиша за садком
і сонце у волоссі,
сонце промінням вхопилось за трави
що піднімались похилені смутком
хмари пливли а життя відпливало
мить догорала й зникала хутко
щастя зрадивши плакало зливами
я сьогодні закохалась в хмару
зарум’янену в небесну благодать
поплавцем плила крізь інших хмар отари
й намагалась погляд людства викрадать
пишна і розкішна розквітала
серед неба однотонної краси
Який буде сад, в якому я буду жити
після війни? Які посаджу квіти?
Чи зможу я їх доглядати, чи зможу любити
так, як минулі любила паростки й віти?
Якими плодами мій рай мене нагородить
ласкаво: чи тими, що сіяла я їх, чи тим, що предки?
ночі засипані смутком, надіями,
горою планів, забутими мріями
тими що з кожним днем сяють сильніше
тими що генії пишуть у віршах
воля, свобода кров’ю гартується
з величі славної спокій будується
позбирати б себе по шматочках
хоч на пару клятих годин
не родилася я в сорочці
моє серце гіркий полин
розридалося лютим болем
і поранило інші серця