Юрій Птаха
Так часто-густо Ви сприймали за образу
Мої слова, бажання та думки.
Збагнути не могли, кохана, Ви відразу
Що ми – близькі, хоч навіть далекі.
І прірва, що розверзлася між нами
Ninety degrees! It's hot again!
My T-shirt stuck to my body.
My brain feels a sharp pain,
It sounds like a sad melody.
Imagine ice cream melting fast.
Мені подобаєтесь Ви, і я без розуму від Вас!
Це незвичайно, та чому так швидко проминає час,
Коли Ви поруч? І чому пливе той самий час повільно
Без Вас. Коли насамоті. Хто вигукне команду: «Вільно!».
З напруженням мозку та м’яз
All my days are the same,
You are so far from me.
I already forget your name.
Why do you, honey, disagree?
Защитникам и мирным жителям Харькова посвящается
В тот день, когда окончится война
Мы вспомним тех, кто жизнь отдал за Украину!
Ведь Родина у нас всегда одна,
Цветущая или когда она в руинах!
«…время любить, и время ненавидеть»
Книга Екклесиаста или Проповедника (3:8)
Когда-то в прошлом (это было так давно)
Тебе я верил. Мне могло казаться,
Мені так хочеться збагнути,
Чому не маю я отрути,
Щоб захиститися, як вмію,
Чому від Неї я дурію?
Чому Вона – теж саме я?
Таке життя! Як швидко час спливає!
Куди нас доля всіх несе? Ніхто не знає!
З Тобою розмовляти? Є таке бажання.
Завжди приємним є з Тобою спілкування.
Розумна і дотепна, правду ріж
У вічі, як завжди, а хитрощі облиш!
«…время обнимать, и время уклоняться от объятий»
Книга Екклесиаста или Проповедника (3:5)
Когда меня вдруг называют «Брат»,
Бесцеремонно лезут обниматься,
Ти подоросліла! Тобі вже двадцять сім!
В очах своїх надбала певних переваг!
Тебе я з’їв би, мабуть, і, напевно, з’їм,
Бажання є таке, і без розваг.
Бо, що їмо, завжди стає нашим їством,
До кінчиків пальців Тебе я кохаю!
Чому саме Тебе? Чому? Я не знаю!
Ввірвалась неначе Ти буря в життя!
Нестямно кохаю й до незабуття!
Цього не збагну. Тут нічого не вдієш.
You are an angel. This I know.
But I don't know if it's black or white?
I read some of what you have now.
So I'll be extremely careful and polite.
I'm just in crazy awe of your poem!