Юрій Птаха
«…время обнимать, и время уклоняться от объятий»
Книга Екклесиаста или Проповедника (3:5)
Зачем мне брат, который за спиной
Заточенный нож для убийства держит,
You think you are so young and still good-looking?
But you've already gained too much weight
'Cause you're in the kitchen and you're always cooking,
And communication with you is a huge freight
You used to be the heroine of a great plot,
Той, що раніше називався «братом»,
Зненацька став на брата так несхожим,
Перетворився вмить на супостата,
Обличчя викривши своє вороже!
Крим й пів Донбасу – ось така ціна
«…время любить, и время ненавидеть»
Книга Екклесиаста или Проповедника (3:8)
Когда-то в прошлом (это было так давно)
Тебе я верил. Мне могло казаться,
My honey! I don't want to force you!
My love is very big and deep.
I give you a chance for rescue.
My love is heavy, you can't keep.
I will not build barriers for you,
I remember well the night we met.
You flew through the sky on a broom.
I looked at you from Nevsky Prospekt,
And it seemed like my doom.
Stars flashing showed you the right path,
Когда меня вдруг называют «Брат»,
Бесцеремонно лезут обниматься,
«Бо що було, а що і загуло,
Біда біду, як кажуть, перебуде,
Не може буть, щоб якось не було,
Bже як не є, а якось воно буде»
Ліна Костенко
«I hate», - these are her words,
That she recently said,
Straining her vocal cords,
Wanting to be a lady, not a maid.
I didn't believe my ears!
Ти подоросліла! Тобі вже двадцять сім!
В очах своїх надбала певних переваг!
Тебе я з’їв би, мабуть, і, напевно, з’їм,
Бажання є таке, і без розваг.
Бо, що їмо, завжди стає нашим їством,
Як і завжди, вона прийшла і цього разу.
Все засіяло фарбами відразу!
Обличчям коливання вітру відчуваю,
І почуттями сповнююсь до краю!
Пташиний спів несеться звідусюди.
«Какие стройки, спутники в стране!
Но потеряли мы в пути неровном
и двадцать миллионов на войне,
и миллионы — на войне с народом.
Забыть об этом, память отрубив?
Но где топор, что память враз отрубит?
