Юрій Птаха
Кохання – найдорожча із прикрас,
Миттєво перетворює всіх Вас,
Жінок звичайних, у язичеських богинь,
Й жрецем стає у Вас той, що один
Із всіх чоловіків, що вибраний був Вами.
Ви разом з ним вмить стаєте богами!
Tell me it's all my irreparable fault,
That we are forced to part with you.
You'll make your accusations out of basalt,
And theatrically quickly say adieu!
I forgot to pay you for your nice services, right?
Вірші Тобі присвячують поети,
Ти – на обкладинках відомих всім журналів,
Сама в тиші ховаєшся. Та де ж Ти?
Повітрям стала Ти мені! Тебе мені - замало!!!
Від шуму вулиць, від людей самотньо
Навіщо щастя це мені? Не розумію…
Мій мозок наче вперся у стіну.
Тобою я живу, Тобою я хворію.
Та відповіді все ж не обмину.
Дівчино мила з поглядом мадонни,
В житті – монах, за чином – кардинал,
За Україну Ти всім серцем вболівав,
В молитвах Бога Ти просив, щоб Україна
Була заможна, незалежна та єдина.
Я – наче бджілка, що навколо квітки
Кружляє вперто в пошуках нектару.
Ти – так далека і близька. І звідки
Мені пізнати, що в Твоїх очах я важу мало?
Поквапся, люба, і кажи скоріше,
Той, що раніше називався «братом»,
Зненацька став на брата так несхожим,
Перетворився вмить на супостата,
Обличчя викривши своє вороже!
Крим й пів Донбасу – ось така ціна
«Историки напишут обо всем,
И правду будем знать мы все когда-то...
Пусть мир вернется в Украинский дом!
Живи, Страна! И будь людьми богата!»
Евгений Кемеровский
Певно пізно ми зустрілись:
Майстер та його Джоконда
Ви звичайно забарись,
А мені від цього шкода!
Чарівні ці очі сяють
«Бо що було, а що і загуло,
Біда біду, як кажуть, перебуде,
Не може буть, щоб якось не було,
Bже як не є, а якось воно буде»
Ліна Костенко
Ця зіронька на небі спалахнула надто пізно.
Так повсякденно, не на свята, не на Різдво.
Але чомусь мені Вона рідніша,
Хоч в небі, мабуть, і не яскравіша.
Чому? Чому? Та звідки мені знати!
Your lips are red like roses,
You are attractive smart,
Always in charming poses.
You are a work of art
Your cheeks are always pink.