Теді Ем
Цариця Осінь
із яскравим шлейфом
розтанула у отворі дверей.
А вітер дозбирав її прикраси
з тепер безлюдних
київських алей.
В моїй галактиці
не носять комірці
і не тримають
шаблю у руці.
І не потрібні тут
кишені й гаманці,
Скільки можна краяти Україну!
Може, справа у назві?
І щоб не зробити з країни руїну
Треба скласти її з інших пазлів?
Була Русь, були руси...
І знов птахи летять у теплий вирій,
Щоб в теплім краї зиму провести.
Несуть вони на крилах свої мрії,
Що в гнізда рідні вернуться вони.
Чому завжди, як птахи відлітають,
Такий буває, часом, парадокс,
не часто він буває і не всюди:
вірші хороші пишуть для душі
в душі ну зовсім протилежні люди.
21.08.2024
На споконвічні землі України
московія роззявила роти.
За десять років частку територій
під себе їм вдалося підгребти.
Є парадокс, цим зайдам невідомий,
бо пропаганда з’їла мозок вже.
Київ вечірній.
Місяць у повні.
Тиша і спокій
линули в сни.
Ніхто не думав,
що мирне небо
Сліди від ракети
на київському асфальті.
А хтось спокійно живе
на Мальдівах, на Мальті.
Хтось каже: проблеми ваші,
Останній тиждень літа –
цвітуть на клумбах квіти,
і хлюпають фонтани
у парках, як завжди.
Сидять на лавках мами,
Я так колись любив село,
та стало вже чужим воно,
померли родичі мої,
стоять порожні хАти.
Ніхто не вийде на поріг
до тих, кого могли завжди
Колись був ліс
і в ньому
графиня збудувала
такий собі маєток,
чи дачу заміську.
Будинок на горі стояв,
Гармонія там, де нема конфлікту.
Бразильські танці, індійські ритми,
зірки на небі... зірки в калюжах –
це гармонійно або не дуже?
Листи у скриньках, листя на пальмах –
це гармонійно, хоч тривіально.
