Виктор Харламов
Наснилась осінь з напівсвітлом скла,
Ти, друзі в блазенському гурті з раю
Небес, здобувши кров, як сокіл, з тла,
До тебе серце линуло... палаю...
Але час йшов, старіло, глохло все,
В коханні, що палає навмання,
Багато жертв сердець.., багато дуже...
Царюють в грудях не чеснот знання,
А зверхність почуттів, чи зрада тужить.
Буває ллєш поважних сліз бальзам,
Когда молчим или кричим напрасно,
Рассудок не теряя второпях,
Мы помним смерти нерадивый шлях
В себе; в грядущих, бедствий час не час.., но:
Погода не мешает власти злейшей,
Щасливі, Ви? - Не знають мови - скали!
Чи ледве ... Краще - так!
Ви багатьох, занадто, цілували,
У цьому смутка смак .
З всіх героїнь шекспірівських трагедій
приносить Олівці і тоді маю мороку:
"Дядю, намалюй мені зайчика, маленького зайчика., і щоб, він, хотів... - моркви ...
Добре, дивись: ось грядка, на ній морква,
зайчик у кущах, бо боїться, він почув ось цієї тьоті кроки...
А у Оленки аж сльози у вередливих очах:
"Бути, чи не бути?!" - загубились...
Все було, чого б іще бажати;
Боже, драма, чи звичайна милість,
Вийшли на останню путь розплати.
Так, за все не сплачено, до скону
Всіх, хто читає ще мої рядки,
Хто разом з Україною страждає...
Хто любить та кохав, не за плітки...
Хто совість, сердце, марно всеж не лає.
В ракетному ревінні від Кремля,
Я не верю случаю - удаче,
Знаю - кровь у пуль шальных в груди...
Мы бы встретились с Тобой! (?) - Иначе,
Не смогли бы: Крым, Донбасс... Суди!
Нас лихое Путина "застолье"
Судьба дарована ли нам:
Война с агрессором, сложна:
Гибридная всегда с рожна,
Кровавая., ведь Путин... - хам.
У граждан сей страны заботы:
Прошло полвека с хвостиком уже,
А мы с тобой не стали ближе, знаю;
Те звёзды, что на первом этаже,
Скучая, нас оставили - снам, маю.
Мне ничего не надо от тебя,
Любов... - відповідальність, щиро,
Свідомі завжди почуття для двох,
Людьми всіх залишають з миром,
Земним бессмерттям, з нами ласка, Бог.
Є сила слова, ти її пізнай...
Бесплідні вірші біль не переможуть.
Тиран, що з кров"ю розтинає рай,
Не вабить щастя, навіть в днину гожу.
Подїї, від руки божка хули,