Poems by Іван Франко

All Poems Original Poems Translations

« ‹

…

4 5 6 7 8 9 10 11 › »

Пісня геніїв ночі

По боях земного життя

Чи в повні свіжих сил;

В утомі з довгого пуття

Чи в першім маху крил;

Чи вниз літа склонили скрань,

Чи в серці рай весни, –

Сюди, вандрівче, ти пристань!

Засни! Засни! Засни!

by Іван Франко

«Місяцю-князю!»

Місяцю-князю!

Нічкою темною

Тихо пливеш ти

Стежков таємною…

Ніжно хлюпочеться

Воздушне море,

Так в нім і хочеться

Змить з серця горе.

by Іван Франко

«Не покидай мене, пекучий болю»

Не покидай мене, пекучий болю,

Не покидай, важкая думо-муко

Над людським горем, людською журбою!

Рви серце в мні, бліда журо-марюко,

Не дай заснуть в постелі безучастя –

Не покидай мене, гриже-гадюко!

Не дай живому в домовину класться,

Не дай подумать ані на хвилину

113

by Іван Франко

«Догорають поліна в печі»

Догорають поліна в печі,

Попеліє червоная грань…

У задумі сиджу я вночі

І думок сную чорную ткань.

І коли ж то той жар догорить,

Що ятриться у серці мені?

І чи скоро-то горе згасить

В моїм мізку думки огняні?

104

by Іван Франко

«Безкраї, чорні і сумні»

Безкраї, чорні і сумні

За ночами минають ночі,

І безутішному мені

Схід сонця сниться. Бачать очі

Крізь мур тюремний, як лютує

Завзята боротьба в природі.

Ще темний Агріман панує,

Розпершись гордо там, на сході.

by Іван Франко

«Чи олово важке пливе у моїх жилах»

Чи олово важке пливе у моїх жилах

Так сонно, звільна, зимно замість крови?

Чи мізку рух чия рука спинила

І бистрий потік мислей загатила,

Вгасила іскру дотепу й розмови?

Так важко, звільна хвиль, годин і днів

Повзуть безбарвні, непроглядні стада!

І дух у тілі, бачиться, зомлів,

104

by Іван Франко

«Світ дрімає Блідолиций»

Світ дрімає. Блідолиций

Місяць задрімав над ним, –

Знать, замкнули в небі двері

І поснулося святим.

Тож все горе світовеє,

Що від сонних утекло,

На мою безсонну душу

Мов горою налягло.

by Іван Франко

«Непереглядною юрбою»

Непереглядною юрбою

Ідуть за днями дні мої,

Так страшно одностайні всі,

Як олов’яні хмари ті,

Що звільна линуть надо мною.

Без діл, з закутими руками,

Без мислей деревію я,

Минає молодість моя,

by Іван Франко

«Ночі безмірнії, ночі безсоннії»

Ночі безмірнії, ночі безсоннії,

Горе моє!

Мозок наляжуть думки невгомоннії,

В серці грижа, мов павук той, полоннії

Сіті снує.

Виром невпинним бажання сердечнії

Рвуться, летять –

Вічно невтишені і безконечнії…

102

by Іван Франко

«Мій раю зелений»

Мій раю зелений,

Мир-зіллям маєний,

Стелися круг мене

В далекую даль!

Пречудний спокою,

Витай надо мною.

Святою рукою

Прогонюй мій жаль!

by Іван Франко

«Відцуралися люди мене!»

Відцуралися люди мене!

Сей та той надійде і мине!

Тільки боязно скоса зирне…

Чи бояться ті люди мене?

Я блукаю, мов звір серед гір,

Серед шуму вулиць містових,

В серці чую слова, мов докір:

«Ти проклятий один серед них!»

by Іван Франко

Думка в тюрмі

Ой рано я, рано устану,

На яснеє небо погляну,

А небо, як синій кришталь,

А в серці важкий сум і жаль.

Всміхається небо без зміни,

Глядить на тюремнії стіни,

А стіни пожовкли від сліз,

Що ними просякли наскрізь.

by Іван Франко