Poems by Іван Франко

All Poems Original Poems Translations

« ‹

…

3 4 5 6 7 8 9 10 11 › »

Беркут

З укритого гнізда в скалистій десь щілині

З тяжким він розмахом рвонувсь під хмари сині –

З таємних мов джерел гнівлива думка рветься,

Облетить світ, і аж о неба звід опреться,

І б’є важким крилом, де лиш сягнути зможе,

І зве: «Де правда та? Де ти, великий боже?

Всі зорі збігла я, атоми всі в природі

Перешукала скрізь, тебе ж спіткати годі».

by Іван Франко

Наймит

В устах тужливий спів, в руках чепіги плуга –

Так бачу я його;

Нестаток, і тяжка робота, і натуга

Зорали зморшками чоло.

Душею він дитя, хоч голову схилив,

Немов дідусь слабий,

Бо від колиски він в недолі пережив

І в труді вік цілий.

by Іван Франко

«Ви плакали фальшивими сльозами»

Ви плакали фальшивими сльозами

Над моєю недолею, жаліли

Мене, махали жалісно руками,

Та помогти мені не вміли й не хотіли.

«Жаль бідного! З дороги марно збився

І згиб! Ми се згори вже добре знали!

Дурний був, за пусту роботу, бач, вчепився.

І ось куди його фантазії загнали!»

109

by Іван Франко

«Не довго жив я в світі ще»

Не довго жив я в світі ще,

Та встиг чимало вже зазнати.

Не що й дало мені життє,

Та все ж дало досить багато.

Дало мені пізнать добро,

Дало побачить світ науки,

Бажання правди у душі

І дві тверді, робучі руки,

by Іван Франко

«Не люди наші вороги»

Не люди наші вороги,

Хоч люди гонять нас, і судять,

І запирають до тюрми,

І висмівають нас, і гудять.

Бо люди що? Каміння те,

Котре, розбурхана весною,

Валами котить і несе

Ріка розлитая з собою.

102

by Іван Франко

Товаришам

І вас зі своїх зборів проженуть

Старих порядків лицарі гордії,

Ім’я і діла ваші прокленуть

І крикнуть: «Зрада! Пагубнії мрії!»

І вашу добру славу оплюють

Брехнею, й вас полічать між злодії,

Отрутою, замучених, напоять,

Надії ясні жовчею затроять.

by Іван Франко

Супокій

Супокій – святеє діло

В супокійнії часи,

Та сли в час війни та бою

Ти зовеш до супокою –

Зрадник або трус єси.

Бо коли народи в згоді

Враз працюють, щоб природі

Вирвать тайну не одну,

by Іван Франко

«Всюди нівечиться правда»

Всюди нівечиться правда,

Всюди панує брехня,

В ваших лиш серцях, о браття,

Най не постане вона!

Там ви для правди святої

Сильний збудуйте опліт,

Там ви огонь невгасимий

Чесної думки паліть!

by Іван Франко

Ідеалісти

Під пнем перегнилим в болоті гнилому

Вертяться, клубляться дрібні черв’яки:

І вродились, виросли й гинуть у ньому,

А другі їх тілом живуть залюбки.

І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній:

Десь сонце горить у всім чарі весни,

А в сонця промінні, у радості вічній

Гуляють і золотом сяють вони.

by Іван Франко

Semper idem!

Против рожна перти,

Против хвиль плисти,

Сміло аж до смерти

Хрест важкий нести!

Правда против сили!

Боєм против зла!

Між народ похилий

Вольності слова!

by Іван Франко

Милосердним

Нехай і так, що, мов черв’як,

Затоптаний в багно життя,

Оскорблений, унижений,

З гнівом в душі вмираю я;

Нехай і так, що, в старця мов,

Похилий мій, нужденний вид, –

Та все ж ваш дар непрошений

Глибоко грудь мені ранить.

by Іван Франко

На суді

Судіть мене, судді мої,

Без милості фальшивої!

Не надійтесь, що верну я

З дороги «нечестивої»,

Не надійтесь, що голову

Пред вами смирно схилю я,

Що в добрість вашу вірити

Буду одну хоч хвилю я.

by Іван Франко