Poems by Іван Франко

All Poems Original Poems Translations

« ‹

…

3 4 5 6 7 8 9 10 11 › »

Корженкові

Душно і хмарно,

Важко бурливий час!

Чи гинуть марно,

Щоб світ не знав о нас?

Йти в небезпечний бій

Чи гнутись плазом?

Друже сердечний мій,

Ходімо разом!

216

by Іван Франко

Данилові Млаці

Прочитавши його віршик «Не можна всім догодити»

(Календар «Просвіти», 1883)

Отче Даниле, ще не все той вільний,

Хто з своїх пут сміється і кепкує;

Не все ще той поет великий, чільний,

Хто вірші пише і слова римує;

Не все ще той святий, хто богомільний,

206

by Іван Франко

Молодому другові

Чом головку ти схилив додолу,

Спер на ручку скрань ту мармурову,

А очима в далі десь блукаєш,

Наче в далі доленьки шукаєш?

Що завис на тобі сутінь суму?

Що задумавсь, молоденький друже?

Ой, не думай, голубе, ту думу,

Бо та дума зрадливая дуже!

246

by Іван Франко

N N («Виступаєш ти чемно, порядно»)

Виступаєш ти чемно, порядно

І говориш розумно і складно,

І лице твоє гарне та ясне –

Заглядиться дівча не одно, –

Та мене щось відтручує власне,

І смутить, і тривожить воно.

Все здається мені, що налитий

Ти сльозами і кров’ю селян,

280

by Іван Франко

Михалині Р

Ні, не однако для всіх сонце сяє,

Хоч безучасно над всіми блищить.

Бідний слізьми його блиск заливає,

Щасним воно і терни золотить.

Серце дівоче, красніше сіяє

Щирість твоя, аніж сонячний світ:

Радісний усміх для щасного має,

Сльози для горя, пораду й привіт.

173

by Іван Франко

Анні П

Дівчина встала рано-рано:

«Піду я в поле, мамо, мамо!

Піду я в поле до роботи,

Золоту пшениченьку полоти.

Годі сидіти дома тута:

Глушить пшеницю хопта люта;

Бур’ян буяє рісно-рісно,

За ним пшениці тісно-тісно;

190

by Іван Франко

N N («Будь здорова, моя мила»)

Будь здорова, моя мила,

Я не твій!

Розлучила

Нас могуча сила.

Де поставить кого доля,

Там і стій!

Моя ж доля –

Вітер серед поля.

291

by Іван Франко

К П

Гарна дівчино, пахучая квітко!

Оком і словом стріляєш ти мітко!

В серця чутливий потайник укритий –

Хто тебе бачить, той мусить любити.

Тільки ж не гнівайсь за щиреє слово:

Світ і життя ти береш поверхово,

Мислиш, хто спів твій полюбить і очі,

Той вже нічого на світі не схоче.

178

by Іван Франко

Олі

Коли часом на вулиці побачу

Вдову убогу, сиротя мізерне,

Що к мені руку простяга жебрачу,

В німім благанні очі к мені зверне,

Тремтить в лахмітті, босе, на морозі,

Сльотою бите й гордуванням ситих, –

Огнем на серце капають ті сльози,

Той жаль голодних, нищих і невкритих.

180

by Іван Франко

О О

«Сумоглядні ваші співи,

Все лиш горе та неволя,

Мов нема ніяких цвітів

Крім будяччя серед поля.

Чорним вкривалом жалоби

Ясне небо ви закрили,

В людських серцях горе, злобу

Й зопсуття лиш ви відкрили.

171

by Іван Франко

Тетяна Ребенщукова

Старці і книжники грізно накинулись

Каменувати тебе:

Всіх їх некритая, непідсолоджена

Правда по серці скребе.

Горе сердечнеє, людське, великеє

Серць їх не ткнуло брудних;

Те лиш їх гніває, чом так без страху ти,

Прямо стаєш перед них?

189

by Іван Франко

Гриць Турчин

Муштруйся, рекруте-небоже,

Слізьми оружжя обливай!

Хились, корись, а тільки, брате,

Оружжя з рук не випускай!

Учись владати ним, учися

Стріляти цільно і в лице

Безстрашно смерті заглядати:

Важкого бою час іде.

200

by Іван Франко