Неоніла Гуменюк
Щось тихесенько дзюркоче,
Була річка повноводна,
Залишився лиш струмочок.
І несла вона всі води
Так далеко в море синє
Та долала перешкоди,
А білий цвіт акації
Медами вже запах,
Добром, любов"ю й радістю
Наповнює серця.
Горить свіча каштанова,
Теплом нас зігріва.
Зелені були навесні
Їхні маленькі-маленькі листочки,
Співав соловей їм пісні.
І літом спекотним вони зеленіли,
Під ноги стелилась трава.
А восени стали всі золотими
З передзвонами, з передзвонами.
Дала в руки вітерцю величезне віяло.
Щоби він повітря ним охолоджував.
І летіли коники, наче ті лебедики
Швидко-швидко й високо попід небеса.
Кружляли сніжиночки у таночку весело,
Зігріла серденько коханням твоїм.
Любов"ю я дихаю на повні груди,
Її посилаю тобі навзаєм.
Окрилені радістю, сповнені щастям,
Удвох зустрічатимемо кожен день,
Життя наше сонячним буде й прекрасним,
Лік хвилинам я гублю,
Навіть в снах про тебе мрію,
Не втрачаю і надії -
Ти промовиш ті слова,Що душа від них співа,
А пригорнеш й поцілуєш -
Мені щастя подаруєш.
Бо відчувається вже осені прихід.
Красі оцій виспівують осанну
Птахи, готуючись в далекий переліт.
Холодні ранки росами срібляться,
Хоч вдень по літньому ще сонце пригріва.
Ніколи нас не перестане дивувати
Подарувало літечко зозулі,
Вона зраділа їм, але не взула,
Поклала між зеленої травички.
Ними милуються усі, хто тут буває
І птаха нахвалитися не може.
Душу мою і досі полонить,
Куточок райський милого Поділля
До себе кличе кожен день та мить.
Не завжди побувати тут вдається,
Все справи, справи, їм кінця нема.
Теплий свіжий вітерець,
Одягла весна обнову -
Сукню зелену чудову
Та й пустилася в танець.
Закружляла, закружляла
Поміж кленів та беріз,
До неї йдем, важкий несемо хрест
І обминуть її ніяк не можна,
Так хоче доля, вкаже Божий Перст.
Бо сам Христос ішов туди у муках
Та ніс хреста за всі наші гріхи.
Хоч цв"яхами прибили Йому руки,
Там біля річки хтось її кинув.
Може то килим з трави-барвінку
М"який та ніжний лежить у лісі.
В широкім лузі між осокою
Та й незабудка росте висока.
Крихітна квітка - неба краплинка,Сяє, мов зірка там біля вільхи,