Неоніла Гуменюк
Нині "валентинки" надсилаєм,
Даруємо їм ласку і тепло.
Хай же день святого Валентина
Всім приносить радісні хвилини,
Щоби, наче сад життя цвіло.
Щирих слів для них ми не жаліймо
Квіточок-очей така блакить,
Він простеливсь від хати і до хвіртки
Та нікому по ньому вже ходить.
Бо за межу пішли матуся й неньо,
А діти й внуки мешкають в містах.
Лише отой барвіночок зелений
Та розправляє крила-почуття.
Ми як голуб з голубкою воркочем,
Хоч промайнуло уже пів життя.
Ти теплих слів для мене не жалієш,
Кажеш, що й досі любиш як колись.
В моїй душі кохання теж зоріє,
Серпневе сонце в нашому саду
І груші налились солодким соком
Та стиглі сливи просяться до рук.
Донизу звисли винограду грона,
Смачнющі білі й сині ягідки.
Плодів під абрикосом також повно,Ваги їх не витримують гілки.
За парти кличе хлопців та дівчат.
Та не для мене він лунає знову,
А для моїх улюблених внучат.
Вже майже пів століття промайнуло,
Коли для мене він тоді дзвенів.
Ті роки безтурботні не забула
Бо і справді сміху в нас сьогодні день.
Молода ялинка сплеснула в долоні
І шпака злякала, що співав пісень.
Ти не бійся, пташко, звеселяй нам душу
І чудовий настрій щоби кожен мав.
Природи гармонію тільки б не порушить,
В темному густому лісі,
А як його хто розбудить,
То й шукати вихід буде.
Якщо знайде, то гуляє,
Горем всюди вибухає,
Кривдою зловісно бродить.
У люстерку річки,
Вмилися в струмочку
Дві медунки-квітки.
Чорний грак вже вдома
У рідному лісі,
Журавлі й лелеки
Так душу мені тішать всі роки,
Рожеві, білі,жовті вони зранку
Вітаються зі світом залюбки.
А на пелюсточках краплиночки прозорі,
Роса на сонці сріблом виграє.
Я так люблю трояндове це море,
Та барвисті рушники
І серветки й сорочки,
В подушках квітують маки.
Наче писаночка хата,
Милуються люди всі.
Диво це творила мама,
Тополина заметіль,
Пухом скрізь позасипала
Сіро-білим та легким.
На дерева й на травичку
І на квіти та кущі
Він лягати має звичку...
Через ріки, долини. поля
Де співають, сміються, не плачуть,
Може з щастям зустрінуся я?
Ти світи мені, радості сонце
Влітку та восени й навесні,
А журбу та невдачу і розбрат,