Екатерина Евстратова
Что кроется в тебе моя Вселенная?
Что прячешь ты за звёздами своими?
Тайна ли настолько та священная,
что не посильна душами земными?
Конец ли тебе есть иль бесконечная?
Світи сонце, світи мені на шлях,
проміннями малюй мої маршрути.
Світи на близькі лиця, рідний дах.
Вкажи мені де правильно звернути.
Світи на заздрощі, осліплюючи погляд,
Відчуй у венах свободу
Відчуй жар у скронях своїх.
Один шанс на терпку насолоду.
Поки за вікнами падає сніг.
Тільки ти. Більш нічого не треба.
Моїх уст палкий реверанс
Если ты идешь - иди уверенно.
Если ты решил - не сомневайся.
Кажется что много в жизни времени,
но на это ты не опирайся.
Каждая секунда - шанс на счастье.
Каждое мгновенье - шанс упасть.
Наше буття стає паралельним..
Все пастеллю змальоване дивне життя.
Ми порівняно з зорями дійсно нікчемні,
та порівняно з іншими - чорт його зна.
Шли ми з тобою близько, чуттєво,
Ветер замолви словечко за душу мою на пути.
Дрожит по неволи сердечко - боится идти..
Спой мне, ветер, родной мой.
Спой дав вялый шанс.
Уцепиться за надежду так(!) словно..
Дыханья последнего час.
Пробач, що кохала,
хоч ти був невірним.
Пробач, що чекала
у чотирьох стінах
Плекала, питала:
"Все добре між нами?"
Бывает всякое,
не думай что судьбою
лишь тебе назначен сложный путь.
Твоя жизнь
не есть ее игрою,
ты должен пережить всё как-нибудь..
О, милый ветер, коль исповедь длинна,
угомонись, меня прошу послушай!
Скрытые мысли сведут меня с ума!
Взгляни в мою израненную душу!
Я стану твоєю вітчизною,
я стану твою родиною,
я буду для тебе різною,
я буду для тебе єдиною.
Я буду для тебе спокоєм,
я буду для тебе розвагою.
Я помилилася?..Насправді.. Я помилка?
Вже котрий раз я ріжу свою душу..
Кров тече.. Скоріш несіть носилки!
Чи ні.. Вже досить.. Більш його не зрушу..
Якщо в мені проблема, хай тече, стікає..
Хай вмирає, сохне, стигне та гниє.
ЕГО їсти
Наше життя - бал особистої користі,
Довірив душу - казино - надія фартовості.
В копі сіна, мов голку, шукай незрадливості.
Молись, щоб друзі не стали твої егоїстами.