Екатерина Евстратова
О, милый ветер, коль исповедь длинна,
угомонись, меня прошу послушай!
Скрытые мысли сведут меня с ума!
Взгляни в мою израненную душу!
Я стану твоєю вітчизною,
я стану твою родиною,
я буду для тебе різною,
я буду для тебе єдиною.
Я буду для тебе спокоєм,
я буду для тебе розвагою.
Я помилилася?..Насправді.. Я помилка?
Вже котрий раз я ріжу свою душу..
Кров тече.. Скоріш несіть носилки!
Чи ні.. Вже досить.. Більш його не зрушу..
Якщо в мені проблема, хай тече, стікає..
Хай вмирає, сохне, стигне та гниє.
ЕГО їсти
Наше життя - бал особистої користі,
Довірив душу - казино - надія фартовості.
В копі сіна, мов голку, шукай незрадливості.
Молись, щоб друзі не стали твої егоїстами.
Так хочу нічого не чути,
позбавитись того на мить слуху.
Та думки мої будуть почуті,
Бо душа є місцем їх руху.
Знов на повну дешеві навушники.
Перервати хоча б всю увагу.
Играет безустанная капель
Бегом в постель. О, как отмерзли руки!
Пока за окнами метёт вокруг метель
Чай заварю себе что б вылечить разлуку.
Играет безустанная капель.
Играют мне на нервах капли с крана.
Мы разные с тобою?.. Правда разные?
Уже и вздох я знаю весь твой по молекулам...
Громкие паузы я слышу между фразами..
Куда сбежать от правды этой?
Некуда..
Залишилось місце для крапки,
ось наш не happy and.
Не повернутий буде задаток,
обіцянки знищені вщент.
Повтікали усі компроміси
й намагання щось зберегти.
Мінімізуючи,
все реставруючи,
пресингуючи дивні думки,
я тепер свою душу шануючи,
гортаю вперед сторінки.
Перекошені,
Как рушится весь мир.. В один момент.
Лишь пальцем только "щёлк" и провалился.
Вся значимость последний губит цент.
Ты пропал, упал и заблудился.
Смотришь из под лоба на дебильный акт,
Не питай мене про віру,
про погоду та дитинство,
проводжаючи в квартиру
з почуттями доброчинства.
Розкажи мені про правду,
що до мене, що до світу.
Ми п'ємо дивні напої.
Серед дивних людей та столиць.
Стосунки дивні у нас із тобою.
Дивних зміст знайомих так рис.
Дивне небо сьогодні та вчора.
Слова дивні з потрісканих губ.