Нокс
Я хочу в місто, де щебечуть леви
Я хочу в місце, де люди у душі
Не є людьми.
Мені потрібна одіозна слава.
Ваш сатиричний образ Язичницького Сатани
З якого боку не поглянь, та і як і не крути
Якийсь злегка він кособокий
Хіба не бачиш?
Звертання до себе:
Ніхто тебе так й не зрозумів
Скільки б душа не надривалась
Скільки б ти не говорив...
Червоні очі невидимки
Душевний спокій - досить важлива річ
Особливо в моменти тиску, що діє зусібіч
Закривши свої фізичні очі
Зникаєш вмить не менше ніж на пів ночі.
Усі навколо мене гризуть граніт науки
А я наче випадкове дерево серед широкої луки.
Дивлюсь на гризунів, та не розумію
Для чого їм камінь, якщо з'їсти його не зуміють?
Ми хитаємось над степом нашого життя
Ми балансуємо над прірвою рівнини
Спокійно споглядаємо шиття
Що є класичним прикладом рутини.
У моєму житті дуже мало пригод
Мало досягнень і мало нагород.
Мало щирого сміху, всередині наче ліс
І дуже мало сліз.
Поезіє, люба моя
Скільки голосів навколо ти чула?
А й сама скількома говорила?
Тебе втратити легко, я те відчула.
На скільки, ти вертихвістко, часу зникаєш?
Куди б хто не дійшов,
То рушав він завжди сам.
Дорогою Сову надибав
Переходив поле вплав
Сіре змішане з зеленим,
Ламаємо шаблон.
Бруківка вистеляє зелень.
Впирається у горизонт.
Чи знали ми
Чим станемо? Ніколи
Про це й подумать не могли.
А як до цього все зійшло?
Шукали ми, а нас воно саме знайшло,
Я прокидаюсь серед ночі і все ще бачу сон,
Що наче марево в очах моїх іскрить,
А речі, що навколо це - мій пігмаліон,
Який живе із наміром: для мене віку вкоротить.
