Неоніла Гуменюк
Зелені були навесні
Їхні маленькі-маленькі листочки,
Співав соловей їм пісні.
І літом спекотним вони зеленіли,
Під ноги стелилась трава.
А восени стали всі золотими
І танцює падолист
Під мелодію струмка.
Вітру музика дзвінка
На увесь ліс теж луна
То весела, то сумна.
Чути кришталевий дзвін,
В березневу пору,
Сніг біленький підійма
Все вгору та вгору.
І не думає тікать,
Весну не пускає.
Та й струмочки не дзюрчать,
Удень із даху лиє й лиє сльози.
Отак до вечора він бідний плачучи
Чекає, щоб "впекти" іще морозом.
А вранці знову сонечко зійде
І морозець, звичайно що відступить.
Бо скоро-скоро веснонька прийде
І калюжі на землі залишив.
Теплих листопадових цих днів
Я обманну відчуваю тишу.
Бо до вечора ще може бути все:
Вітер з морозцем, сніжок біленький,
Що укриє ковдрою земельку.
Наближається весна,
Хоч мороз іще у дзвони
Свої срібні вибива.
Ще сніги стоять глибокі,
Зимний вітер розгулявсь
Та весна вже крок за кроком
Ось-ось і цвітом "вибухнуть" гілки.
Весна буяє в серденьку у мене,
Хоча з собою понесли роки
Красу і вроду, молодість та юність
Понад ставом, понад вербами
Пролітала пара лебедів.
Як в люстерко в плесо чистеє
Вони двоє задивилися
Та й на своє відображення,
Він - Вона у ньому красені.
Берізки, як русалоньки стоять.
Усе це витвір чарівниці-осені,
Яка укотре вже прийшла до нас.
У дуба теж змінився листя колір,
А під вікном горить вогонь жоржин.
Вже осінь у мою ввірвалась долю
Стріла Амура, пущена тобою,
І трепетно тепер воно так б"ється,
Горить жаданням, ніжністю, любов"ю.
А почуття, як музика казкова
Все ллються, переповнюють до краю,
І піснею здається кожне слово
Сховавшись за старі дуби,
Ромашкове ж барвисте літо
Іще приходить у сади.
Але увечері прозябши,Жовтавим листячком тремтить,Відходить, із собою взявши
Неба бездонного блакить.
Запах суниць теж забирає,Ховає журавлиний ключ,Сестричку-осінь привітає
Ти мов батько для мене із дитячих літ.
А твої краєвиди: поля й чисті ріки,
Береги та долини, у них увесь світ.
І куточечок твій, та частинка твоя,
Де родилась і виросла - серденьку милі.
Рідна матінко-земле найкраща моя,Ти творити і жити даєш мені сили.
