Неоніла Гуменюк
Котиком сіреньким,
Доторкнутись хочеться
До нього скоренько.
Бо як сонце вигляне -
Покотиться далі
Берегом-долиною,
То й калюжа утворилась
Посеред білих снігів.
Тут же зграя горобців
Прилетіла, щоб напитись
З неї чистої водиці,
В годівничці ж бо маленькій,
Поміж високих зелен-трав,
У руках скрипочку тримав
І так натхненно на ній грав.
Пливла мелодія казкова,
Її всі слухати готові
У денний час і час ранковий.
Пронизує наскрізь,
Не знаєм де подітись
Від нього я і ти.
І сонечко сховалось
Десь за дуби старі.
А хмар кудлаті клапті
І завірюха теж розтанцювалась,
Але підсніжником біленьким сніг запах,
В моєму серці поселилась радість.
Бо відчуваю - веснонька іде.
Граками та шпаками заспівала.
А чи струмочком. що в долині десь
Сніг розтопив, підсніжник розбудив
І Сонце по весняному вже світить,
На світі й не таких буває див.
Ще Зимонька повернеться з Морозом
Та Вітром сильним, снігу вкине рясно.
Але серед зими - весняне диво -
Я запитати хочу вас.
Золото осінь розсипати
Вже почала навколо нас.
А як вона прощатись буде,За нею плакать теж не слід,Бо зимонька-зима прибуде
І сіятиме всюди сніг.
Він ляже на поля й дерева,На сонці сріблом засія.
У теплі вечори весняні?
Казали очі що твої,
Коли на мене ти поглянув?
Що сипав місяць з висоти,
Яскраво зорі миготіли?
В той вечір тихий я і ти
Весело весняно так лунала,
Квітонька-медунка розцвіла,
Пелюстки до сонця простягала.
І вона запахла на весь ліс,Аромат цей до вподоби й бджілкам.
Зовсім поруч ряст рожевий ріс
І до неї нахиляв голівку.
Де під лісом білесенька хата,
Очеретом поросле озерце.
Там збирали ряску каченята.
Там дитинство моє босоноге
Пасло гуси, раділо й сміялось.
Все, що сном відпливло кольоровим
А човен долі хвиля все гойдає.
Та у душі співають солов"ї,
Наснага творча ще не покидає.
Надворі дощ та серце зігріва
Увага друзів, їх любов й турбота
І щирі-щирі милого слова,
Бо відчувається вже осені прихід.
Красі оцій виспівують осанну
Птахи, готуючись в далекий переліт.
Холодні ранки росами срібляться,
Хоч вдень по літньому ще сонце пригріва.
Ніколи нас не перестане дивувати