Неоніла Гуменюк
Здавалось, що десь річка зовсім близько,
Але це дощ вночі отак шумів
Тихесенький без грому й блискавиці.
Він заколисував мене, наче маля,
Яке у сон поринуло, мов казку.
Наче в дитинстві побувала я
Запали вогонь кохання,
Знайди папороті квітку,
Даруй щастя всім довіку.
Хай дівчатонька ворожать -
На русалок трішки схожі.
Щоб спіймав віночок милий,
Червоненькі ваші личка
Солоденькі й соковиті,
Ясним сонечком налиті,
Вітамінні ягідки.
Хай смакують залюбки
Ними дітоньки малі
Ми згадуєм про маму,
На серденьку тривога -
Звертаємось до Бога.
І просимо-благаєм
Підтримки та поради,За них ми забуваєм,Коли усе в порядку.
Матуся та Всевишній
Сипле Покрова з дерев
Й у танці кружляє так молодо,
Красою за душу бере.
Літечко. бабине літечко
Тонесеньку пряжу снує
І крізь сріблястеє ситечко
Робити добро та кохати,
Любити, а не воювати,
Народжувати, не вбивати.
Споруджувать, не руйнувати
І друзів з біди виручати
Та ближньому допомагати.
Погуляти вийшла
Вранці у садок.
Одягла обнову:
Сукенку святкову
З білих квіточок.
А іще віночок
Чом ти нахиляєш низько
Кучеряві коси-віти?
Ти скажи мені одразу,
Може хто тебе образив
А чи дощ чи сильний вітер?
-Віти до землі схиляю,
З передзвонами, з передзвонами.
Дала в руки вітерцю величезне віяло.
Щоби він повітря ним охолоджував.
І летіли коники, наче ті лебедики
Швидко-швидко й високо попід небеса.
Кружляли сніжиночки у таночку весело,
Засмаглі вишні дивляться з-під віт.
Крокує світом вже спекотний липень,
Десь хтось шукає папороті цвіт.
А чи знайде,мабуть ніхто не знає,
Та в квітку щастя вірять молоді,
Мелодію ту слухав ліс увесь,
Зелені простягла сосна долоні.
Щоби впіймати сонця промінець.
Під вітра музику сніжинки танцювали
Та сріблом тихо падали униз
І землю ним повільно накривали,
Поцілунок на щоці
Очерет високий
Ізвечора залишив,
Про кохання шепотів,
Щоб на серці спокій.
А вона, осока
