Лана Краска
вона говорила віршами
мовчала у стосиках книг
себе і своє малювала
простим олівцем на папір
для неї і "вчора" і "завтра"
поняття далекі, чужі
а бачиш - он там крокує вона
вона не змінилась , хіба що на трохи
такою ж різкою лишилась хода
і час уберіг , не додав нових зморщок
ті зміни на трохи - то новий парфум
а що їй в обіймах інших ?
від них пахне тільки неволею
їй небо пасує з хмаринками
не затхлість у парі з недолею
вона скаженіє від примусу
законів , тортур і насиллявона не купується цінником
вона не вірила словам
слова на мить , а не навіки
і поміж тисячі світів
бажала той , де буде гірко
бажала так , що небеса
щоразу дивлячись на неї
раніше - двобій
і беззаперечно
вона божевільно йшла на барикади
їй слово одне - і палає заграва
до попелу все
до кривавої барви
і обираючи між двох
ти помилився , моя доле
тобі самотності політ
дорожче тихої розмови...
2022 рік
...і коли знову змінювались плани
і зустріч з реальності перетворювалась на мрію
до неї безсоння приходило з чаєм
а йому просто не кортілося жити...
розмови про все до опівночі
світанки в екранах смартфонів
навіщо так сталось - зустрілися
і що далі буде - а хтозна
хотілося б вірити в долю
я надто втомлена для відповіді "так"
дай час мені отямитись від болю
назавжди ж потім залишусь з тобою
та зараз втомлена для відповіді "так"
чекай на мене в час ранкових барв
коли неправда з правдою у парі
нескорена
таврована
забута
і оновлена
чужа
і загартована
ти наново мене перешиваєш
нитками чорними
на біле полотно
яскраве ні
табу на колір - барву
бо не бажається
за темною ніччю приходить світанок
окрасою серця він служить для нас
і хто ну хоч раз вийде вранці на ганок
не зможе забути цих дивних прикрас
і ось за хвилину ранковая зоря
заллє своїм світом півнеба. Блакить
