Лана Краска
а що буде далі
не раз він питав
вона ще не знала
сьогодні є зараз
і в ньому вони
що бачу в обличчі твоєму
зцілованому не раз
на фото
в уяві
у снах
а що буде далі - не знали , шукали
питання не має лишатись без відповіді
початок і старт , фінал і завершення
між ними ж то що ? шукання й надії...
тепер вона знала з критичною впевненістю
без жодних "але" , "може й так" чи "напевно"
час хоче і може для двох зупинятися
час майже стоїть , коли двоє кохаються...
прокидання о сьомій за графіком
за будильником
автоматно - кавово
сльози , посмішки й зустрічі -
планово
і кохання
а вона знову малювала минуле
не категорично
але поступово
все далі і далі від сьогодення
пірнала туди, де вона невідома
вона ніколи першою не починала розмови
ніколи першою не надсилала закликів на двобій
така маленька й крихітна ,
з очима кольору діброви
вона одна на цілий світ сказала : " Він - мій !"
і найвідважніші та найхоробріші
вона карбувала слова
витинала із міді
виливала із олова
не щодня , але майже щодня
помилялась
ставала навколішки
і вона знову діставала меч
старанно зчищала іржу та минуле
заради життя до двобою на смерть
рушала, лиш тільки почувши - готова?
її не лякали ні біль, ні тортури
ти мій листок , мій чистий папірець
в мені написані рядки чекання
я одинак ... а ти душі знавець
ти моя мрія , істина , зізнання
ми сам на сам... а нивою життя
крокують наші душі непомітно
...насправді вона була звичайною
таких ніколи не помічали у натовпі
та навіть і потім , коли вже всі оглянуті
вона лишалася тінню і поза увагою
її не цікавили "привіт" і відразу ж "бувайте"
а їй тепер мовчання пасувало
порожнє ліжко
кава без троянд
вона на самоті гуляла парком
не боючись собак
брудних калюж
