Юлія Оліяр
Серце – гранат. З спокусами, без ґрат.
На когось каже друг, на когось брат.
У такт знов б’ється об заклад,
боїться, щоб не було втрат.
Наче бідніє тугою в стократ,
але то тільки ніч веде парад.
тікаю у пітьму
краду твою любов неначе витвір
неначе у кишеню забираю хмари синь
і у бузку у гронах пристрасті
привітно
багатоквітно
І, як тверде каміння, кожен з нас
витверджує себе у плині часу,
і забуває врешті-решт той час,
й наповнює життям всесвітню чашу.
І поза часом нидіти недвижно
є неможливістю незламною повік,
якесь ти дивне, усміхнене щастя:
криниця вічності в саду тимчасовості.
за що нам дане?
чи ти впізнаване?
загоюєш рани?
зірвані червоні намистини
розлетілися на частини
розкидалися по світах
загубилися у зірках
позбирати б назад
в найдорожчий свій сад
У косах проросло листя,
в волосся заплелись дуби
і, викорінюючи пісню,
несуть ожинові думки.
Мережива плетуть з суцвіття
крилаті зморшки старших літ,
колись я дивилась на сонце і не знала що там може бути біда
колись ти казав мені ділити все навпіл а я вперто множила все на два
колись я б не послухала нізащо твої смішні балачки
які розказували як влаштований світ і як діємо в ньому ми
колись кожен дивний сон видавався мені смішним
і замість троянд мої кімнати завжди засівав дим
хоч ти свою душу не знищуй
для цього є люди інші
цінність життя підвищуй
і пиши улюблені вірші
продовжуй дивитись на небо
і рахувати зірки
осінь
о далечінь глибока
о жовтобока сіроока
задумана в туманних круговертах
уперта
надії повна
не руки умили в крові росіяни прокляті
кожна їхнього тіла й душі клітинка найменша в крові
скоро гул переможний проб’ють голосні дзиґарі
й заспіваєм ми пісню взявши у коло ватру
серця чисті і світлі дали нам генії-предки
і вустам випав шанс вберігати найкращу мову
в дорогу далеку летіти без тебе сумно і важко
у горлі клубок щохвилини по тілу гасають мурашки
для мене відсутність твоя ніколи не робить поблажки
відпустити присутність твою те саме що забути вдихати повітря
зникає шанс на життя а з ним і уся палітра
бо наше життя це завжди гра тіней предметів і світла
Нам намагаються всі помогти,
цілим світом йдемо до мети,
тому нам статус дає «Кандидата»
рідна Европа щедра й багата.
Створює плани цікаві, незвичні,
доволі значні і такі… екзотичні.